чорні очі і срібна каблучка. він нагадує мені моє хворобливе захоплення до наркотичних поцілунків, білого снігу в агонії вдиху. в чорних, сплутаних кудрях, божевільних очей кольору нафти, в якій я тону забуваючи всі переглянуті тру крайми. ти схожий на песика, що цілує щоки, руки і все до чого можеш дотягнутися, ти нагадуєш мені його. нагадуєш мені мої ментальні хвороби у вигляді синдрому рятувальника особливо небезпечних виродків. молоком стікаєш по моєму ліжку, липким смаком оргазму, благаєш дати тобі шанс. ти цукерка яку я прогризаю одразу. твоя тяга до насилля анулюється в моїй кімнаті, малюнки ламаних кісток горять у пеклі разом з моєю логікою. я завжди тікаю в інші міста, коли хтось починає пульсувати всередині нагадуванням, що в мене досі ще є серце в брамах ребер. ти пишеш, що мене ненавидиш наголошуючи читати як «я люблю тебе» під кожним таким реченням. я намагаюсь відвезти тебе на море і забути, що твої три тижня це мої три місяці в корейських картах метро, що валіза чекає мене на новий розділ в щоденнику, а квитки на літак всього одну людину і я не зможу помістити твої метр девʼяносто щенячої любові в сумку.