боб ділан і цигарки мальборо ментол вишневий пиріг розмазаний повидлом по асфальту, літня спека легкої сукні під леопардовою шубою зимнього прощання в березні. полуничне вино в улюбленому барі, тривожність прострілює світлом посмішки дівчинки яка мене впізнала, теплий вогник цигарки яку мені доля стріляє через перехожих людей вулицею. деймон альборн грає в стінах бару, кулончік курта кобейна висить на моїй шиї. ця сволота(я) знає хорошу музику. стара відеокамера фільмує спогади, його світлі кудряшки перетинають спогади про руки, що танцювали з барабанами.ці руки належали іншій кудрявій голівці в плівці моїх спогадів. в туалеті відриваю стікер з родріком з «щоденника невдахи», рву колготки на сідницях і пишу в щоденник : «НЕ дорогий щоденник, я люблю це життя і всіх його прокажених, клятих барменів і львівських безхатьків, кончених панків і кудрявих хлопчиків, люблю всі намагання цього світу вколоти мені героїн в кровообіг, розмазати моє серце вишневим джемом по асфальту, роздробити мою душу теплими руками дівчат німф, що стріляють мені сигарети. тож пішов ти, мій дорогий щоденник, пішла ти меланхолія, я роздеру колготки, вроню пиріг і витрачу всі бабки на алкоголь, буду кашляти цигарками але буду реготати тобі в обличчя з кривавою вродою.»ви нічого не зрозуміли? не переживайте, я теж. 02.03.25.