3️⃣ неочевидні думки, які допомогли мені почати виражатися в блозі. Писала і плакала ❤️‍🩹1. Був період, коли мені здавалося, що в блозі треба писати тільки якісь глибокі, важливі речі — і взагалі обов’язково показувати цю свою глибину. І коли в мене не було таких думок - я просто вибирала не писати нічого, бо не бачила в цьому сенсу. Я не давала цьому в собі місця бути. А потім я зрозуміла:бажання показати свою глибину — це про внутрішню тиранію.Вона не дозволяє мені бути звичайною, такою, як є. Прийняти це. Не дозволяє дати цьому місце в моєму житті — а отже, і в блозі. Я дозволила собі виділити місце на те, щоб просто бути такою як я є в моменті. І з тим, що в моменті є. Стало легше.Іноді нам не потрібна глибина. Потрібна присутність.2. Мені здавалося, що моя здатність все пояснити, зрозуміти, докопатися до суті (навіть до рівня, як це працює в мозку) — це моя суперсила 🧠✨З однієї сторони - так воно і є. Але настав момент, коли я побачила, що під цією суперсилою ховається мій захист —захист від повного, тотального проживання “на повні груди” того спектру емоцій, які несе мені моє життя.Я дуже емоційна. І водночас — в моєму житті було дуже багато травматичних подій.Мій мозок зв’язав це докупи і прикрив аналітикою, щоб захистити мене від проживання емоцій з тією амплітудою, яка мені дана природою.Якийсь час я вела блог на Facebook і там виражала свої емоції ❤️‍🩹А потім, у черговий раз, стало дуже боляче.Я знову сховалась в аналітичні відповіді, закрила ними емоції — і разом із цим закрилася моя мотивація вести блог.3. Мені було зручно думати, що моя сила — це мій вибір і моя привілегія. А потім я побачила:моя сила — це просто наслідок сильної внутрішньої тиранії. Тут можна окремий пост написати чому саме так, але у мене уже і так лонгрід вийшов))) Можливо, іншим разом.Прийнявши себе в тому числі слабкою - бути собою в житті і в блозі стало легше. Проявлятися стало легше. Бо істинний блог - це про дозвіл дати собі місце бути.Іноді нам здається, що ми ростемо, розвиваємося, добре до себе ставимось.А насправді під цим можуть лежати дуже глибокі, болючі процеси для психіки, які ми навіть не усвідомлюємо.Щоб полюбити себе по-справжньому і мати значно більше бажання (і менше внутрішнього спротиву) вести блог —потрібно чесно заглянути всередину себе і запитати:Наскільки всередині мене насправді є безпечний, люблячий простір для самої себе?Діліться в коментарях чи відгукнулося вам щось і які думки допомогли саме вам проявляти себе легше. Ну і, можливо, ви знаєте когось, з ким варто з цим поділитися прямо зараз.Підтримаємо одне одного — це дуже цінно 🫶✨З любовʼю,Ваша Оксана Василевич