- Так опалення нема.- Та ні, вже включили, вже тепло.Такими словами сьогодні мене зустріли дівчата, які працюють в бібліотеці в центрі Одеси, в самому серці - Троїцька ріг Преображенської, модерновий будинок Блюмберга з баштою нагорі, побудований у 1910-му архітектором Адольфом Мінкусом. Тут, в бібліотеці імені українського мрійника і державника Михайла Грушевського я щосуботи намагаюсь розповідати за сучасне українське мистецтво за останні 125 років його існування, іноді забігаємо й далі по століттях. Кожен раз я розпочинаю лекцію зі слів подяки нашим Збройним Силам України. Тут зранку було нагородження батьків загиблих українських героїв, загиблих в сучасній війні, а потім моя лекція, яка все одно виходить до того, як росіяни нас всі часи гнобили і як нам все одно є, що знати і чим пишатися. Не дивлячись на постійні російські атаки ракетами і шахедами, не дивлячись на запеклу війну, на відсутність світла, тепла і води, ми маємо вижити і перемогти, просто для того, щоб помститися цим нелюдям і розповісти наступним поколінням, що не треба чекати добра, правди і справедливості від болотяних сусідів. Знати своє, досліджувати, вивчати, і з кожним кроком, з кожним днем бути від них якомога далі - ментально, фізично, прагматично і впевнено.Ми переможемо цих довбаних чортів помстимося назавжди. ми поставимо крапку в цій імперській історії. Тому що минулі покоління українців того варті.