Кожен раз історія повторюється. У вигляді трагедії, потім - фарсу, потім знов трагедії. І так по колу.Я противна. Я памʼятаю, як 28 лютого 2014 року одеська партія регіонів призначила собі партійну конференцію в стекляшці ОДА біля Кулікова поля. Мав приїхати тігіпка, Труханов був за головного як нардеп від ПР. Ми, десять майданівців, пішли блокувати їхній шабаш і сказати, що вони вбивці. Депутат маркін бив мене позаду по колінах - щоб ніхто не бачив, і щоб я впала там, прямо в залі. Жодна сука за мене не заступилася. Маркін той потім здoх після 2 травня в лікарні.10 квітня 2014 року нас також вбивали - біля Променади, де ховався нардеп царьов. За їхніми планами, він мав очоліти ходу з великим триколором від Оперного театру до ОДА. А ми його заблокували. В той самий момент Труханов давав інтерв’ю, що в Криму нема ніякої російської агресії: «это люди так решили на референдуме».Всі ці роки Труханова мали посадити і покарати 100500 разів: за корупцію, за те, що за 11 років з Одеси мала вийти цукерка за підсумками реформи децентралізації. Але ні. Одеса залишається кримінальним містом зі зруйнованою інфраструктурою й з високим рівнем недовіри до всього. Ну й з російськими і радянськими маркерами. Здавалося б, пушкін тут поховав трушкіна. І що зараз все зміниться: Одеса не буде сидіти однією дупою на двох базарах і загравати з ЙР «мы тут такие особенные, космополиты мультикультурные, нам тут законы Украины не писаны». Але ні. Поки судова система залишається ківаловською разом з прокурорами все й далі буде по колу. Трагедія-фарс-трагедія-фарс. І не перемога. Й не зрада.З чим вас всіх вітаю. А хто каже, що це «ще один крок до диктатури», хі-хі вам три рази. В Україні диктатура неможлива. Ми й її знесемо.