Не лайкайте. Я взагалі пишу непопулярні речі. Іноді навіть для себе. Іноді щоб заміряти температуру навколо. Я вважаю, що найкращими гарантіями безпеки для України буде не НАТО чи черговий Будапештський меморандум, який можна назвати як завгодно, прикриваючи його сутність "ніхто не допоможе".Найкраща гарантія - це ми з вами. Чоловіки зі зброєю, які живуть в кожній квартирі, в кожному будинку. Жінки, які вміють не тільки ховатися від бомб, ракет чи шахедів, а надавати першу медичну допомогу та, якщо треба, також вміють володіти зброєю. І всі ці люди - вперто за Україну, а не кажуть, що "все не так однозначно", "я вообще за демократію", "я внє політики", "а мне русские ничего плохого не сделали". І таких людей має стати якмога більше, точно більш ніж половина в Україні. А поки що ні. Перший переляк пройшов. Страшні відосики про ТЦК та пропаганда шарія, йому подібних та своїх корисних ідіотів робить свою чорну справу. "Я буду воювати, коли вони прийдуть в мій дім" - ну ок. Чекайте.Хлопці, які зараз тримають Покровськ, Торецьк, Вовчанськ та інші гарячі точки України - не вічні та не залізні. І поки ви шукаєте винних у керівництві, кидаєтесь какашками один в одного, ховаєтеся від ТЦК та готові заплатити будь-які гроші, щоб не піти захищати Україну, чекаєте, що "вирішить Трамп", чи будуть перемовини та чергові "мінські угоди", вороги повзуть нашою землею.Вчора я попросила свого друга-військового на нулі назвати мені швидкий рецепт поламати війну. Він сказав: ми маємо кожний змінити себе. Зрозуміти, що в таких умовах нічого швидкого не буде і поки рф є, вони все одно будуть сюди лізти. І навряд Львів вони віддадуть полякам, а Ужгород - мадярам. Брешуть. Вони хочуть себе все. Ну, й пів Європи, звісно, у додаток. На десерт.Не лайкайте. Міняйтеся.