Край | Stranger Things: перехід (не) відбувсяПередусім варто сказати про сцен...

Stranger Things: перехід (не) відбувсяПередусім варто сказати про сценарні діри, які інтернет-культура стрімко переправляє у меми. Наприклад, про те, що напередодні заключних серій п’ятого сезону на складі залишався надлишок сліз і соплів, які конче потрібно було використати; утім після перетягнутих діалогів доводилося замовляти ще і ще. Про демагоргенів, які, очевидно, вирушили у відпустку, залишивши Векну в соло на фінальну розбірку. Чи про Сару Конор докторку Кей яка, будучи одержимою власним дослідженням, після руйнації Вивороту просто випарувалась, прихопивши з собою сотню солдат.Утім усі ці та інші проріхи по суті вторинні — вони лише обертаються навколо спільного ядра, своєрідного центру тяжіння.Заключні серії 5-го сезону виконали свою задачу — окреслили чітку структуру всього твору. Можна сказати, що Stranger Things виконаний у нині майже старомодному фасоні: у його будові проглядається не лише чіткий концепт, а навіть гармонія.Брати Даффер (свідомо чи ні) реалізували повноцінний романтичний твір, у якому пошук переходу виявляється самим переходом; а потойбічне — не просто дзеркальним відображенням, цілковито зв’язаним двійником поцейбічного, а новим виміром, оформленим як наслідок акту волі. Виявляється, що свобода не лише не слугує засобом порятунку світу від монстрів, а й є підставою для їхнього виникнення.У цьому сенсі вимір Х постає не як зовнішній ворог, а як продукт свободи, доведеної до межі. І тоді стає зрозуміло, що:«Оскільки тут свобода — це не властивість людини, проте людина, напевно, — власність свободи»