У прокаті, що зараз триває в Жовтні, «Тіні забутих предків» вказано як «головний шедевр українського кіно» — гучна теза, набрана дрібним шрифтом на плакаті, яка є парафразою першого місця стрічки у списку «100 найкращих українських фільмів».Питання шедевральності — складне, кон’юнктурне й історично мінливе. Але певне уявлення можна скласти, якщо подивитися, які фільми Параджанов обійшов. Одразу за «Тінями» ідуть «Земля» Довженка — найбільш визнаний український фільм, із якого починається національний авторський кінематограф, — та «Людина з кіноапаратом» Вертова — стрічка, яку British Film Institute назвав найкращим документальним фільмом в історії кіно. Конкуренція більш ніж серйозна, і «класичні» роботи залишаються неперевершеними — лише одна стрічка, випущена за часів незалежності, потрапила в топ-10.Ми підготували невеликий текст про те, чому фільм Параджанова став розривом із радянським кінематографом свого часу, вступив в актуальний діалог зі світовим кінопроцесом і проклав шлях для нового українського авторського кіно.