Telegram statistics channel - @asyas_cats

Письменниця Вікторія Амеліна пішла з життя 1 липня 2023 року після поранення, отриманого під час обстрілу у Краматорську.За кілька днів до того на Книжковому Арсеналі вона презентувала щоденник вбитого росіянами дитячого письменника Володимира Вакуленка, який знайшла для всіх нас. Ось уривок з її передмови до щоденника:"Після українського контрнаступу на Харківщині, коли в Ізюмському лісі підіймають з могил тіла загиблих за час окупації, я в розпачі шукаю в землі щось інше — щоденник мого страченого колеги письменника Володимира Вакуленка. За моєю спиною чекає, важко дихаючи, його розгублений батько. Він першим почав копати, але нічого не зміг знайти. А син же просив його, ховаючи щоденник у саду 23 березня 2022 року, під час російської окупації: “Коли наші прийдуть — віддаси”. Минуло пів року і я прийшла до Володимирової хати, але щоденник під вишнею — ніяк не знайдеться. Втрата рукопису, про який я ще кілька годин тому не знала, а батько Володі не пам'ятав, зараз видається нам обом непоправною. Батькові — бо не зміг виконати волю сина. Мені — бо збувається мій найгірший страх: я всередині нового Розстріляного Відродження. Як у 1930-х, українських митців убивають, рукописи зникають, пам'ять стирається. Здається, часи змішуються і застигають в очікуванні розв'язки: я шукаю у слобожанському чорноземі не лише нотатки одного з нас, а одразу всі загублені українські тексти: другу частину "Вальдшнепів" Хвильового, п'єси Куліша, останні поезії Стуса, щоденники часів Голодомору, українські стародруки, спалені в київській бібліотеці в 1964-му. Всі наші втрати, від стародруків до щоденника Володимира, здаються одним великим текстом, який уже ніколи не прочитати. Що там написано, у цьому щоденнику? В усіх тих текстах? У 2022-му я приєдналася до команди Truth Hounds, яка займається розслідуванням воєнних злочинів з 2014-го. З ними я і приїхала на Ізюмщину, аби опитувати свідків іта фіксувати наслідки окупації та обстрілів. Але в цю нескінченну мить я все ж таки не розслідувачка — письменниця, а знайти щоденник — важливіше, ніж злочинців.Але я випростовуюсь і повертаю батькові Володимира непотрібну лопату, намагаюся підібрати слова, щоб хоч якось його втішити. Але слів немає. Тож я опускаю очі і раптом — бачу щось у землі, нахиляюсь і витягаю тонкий згорток в поліетиленовому пакеті. — Знайшла! — вигукую радісно, ніби дістала з землі не окупаційний щоденник, а справді — всю загублену українську літературу. Прощаючись, я обіцяю батькові Володимира, що зроблю все, аби про його сина говорив світ".1 липня - день народження Володимира Вакуленка💔

Цікава критика тенденції маркування поточного російського режиму як «фашистського». В цілому розділяю бачення автора. Але хочу зазначити ось що. Не дивлячись на відсутність чіткої ідеологічної платформи (мешап гарчання «обема блядь» та стогону «раааасія» такою не є) і суспільної мобілізації, що активується на її базі, все ж таки є щось, що змушує нас постійно вдаватися до подібних порівнянь. Сказано вірно: це маркер історичного зла, який ми використовуємо для посилення нашого засудження. Але це не єдиний фактор. Так, кремль не продукує сенсів, в які вірить сам. Проте навіть в розмитій декларації руського міра ми бачимо абстракцію великої ідеї, що блукає навколо рядків: «нове майбутнє — в новому минулому». Саме ця ідея була серцем реального фашизму (тоталітарна ідеологія більшовизму, наприклад, формулює свою наріжну тезу інакше). Історичний ресентимент вимагає визначення як політична концепція. За відсутності такого - ми завжди будемо шукати зігу римський салют.P.S. В автора публікації продовження в коментарях.

🇺🇦 Допомога Лиману. Збір речейВже найближчим часом ми вирушимо в нашу другу подорож у прифронтовий Лиман. Місто не лише на 80% зруйноване внаслідок боїв, але й перебувало в окупації з травня по жовтень 2022. Наш перший візит місяць тому показав, наскільки критична ситуація в Лимані. Багато людей, які з тих чи інших причин не змогли отримати допомогу, продовжують писати нам про свої потреби. Тож ми пообіцяли їм - і собі - повернутися. Завдяки допомозі від друзів зі Швейцарії, запити на одяг переважно закриті. Але є велика кількість побутових речей, яких нам наразі бракує. Ми впевнені, що колективними зусиллями ми зможемо закрити і їх. Адже у кожного та кожної з нас вдома є щось не дуже потрібне, що може виявитись критично важливим для мешканців напівзруйнованого міста.У табличці ви знайдете перелік речей, які нам наразі потрібні. Якщо ви маєте можливість надати щось з цього - залиште запис і приносьте речі на один з пунктів збору у Києві або Львові або відправляйте Новою Поштою. Кампанія зі збору речей триватиме до 19 березня. Київ:FemSolutionвул. Петропавлівська, 34а, офіс 128.Понеділок - п’ятниця з 12:00 до 17:00. Контакт: 0931404645. абоRLSвул. Саксаганського, 99, оф. 1.Понеділок - четвер з 12:00 до 18:00. Контакт: 0965708687Львів: Білкісвул. Опільського, 8вівторок, середа, четвер з 16 до 19.30.Контакт: 0990169419 Яна, або Instagram @fem.bilkisНова Пошта Київ, відділення 214, отримувач Сергій Мовчан 0934595543І звісно ж, ви можете підтримати нашу поїздку фінансово. За ці гроші ми докупимо ті речі, яких не вистачатиме.Monobank: 4441114457669701PayPal: [email protected]

Адмінчик зараз знаходиться на Окінаві doing her little silly research 🚬Враховуючи, що в підписниках водиться багато студентів та випускників, можливо, комусь інформація нижче стане у нагодіOkinawa Institute of Science and Technologies з початку повномасштабного вторгнення йде назустріч українцям у тому, щоб надавати їм стажування / пхд / інші оплачувані позиціїДосвід маю поки лише зі стажуванням, тож коротко про головне:+ З плюсів: це Окінава, тобто неймовірно гарна місцина, інститут новий, розкішний, тримає високу планку (минулорічний лауреат Нобелівки з фізіології та медицини місцевий професор), допомагає відкрити візу, оплачує квитки в обидві сторони, надає безкоштовне житло, стипендію та інші плюшки.- З мінусів: це далеко від України (з днем псіхічних порушень), стипендія для інтернів невеличка, її вистачає рівно на їжу, але жити можна. А ще тут є росіяни, які тікають від якоїсь війни яку вони ж самі і почали 🤡🤡 Але чим більше тут буде українців, тим менше вони зможуть брати росіян, тож думайТЕ.https://admissions.oist.jp/oist-research-internship-program-descriptionНезабаром якраз розпочинається цикл подачі на стажування. Українці, не зважаючи на загальні правила, можуть розпочати його раніше вказаних на сайті термінів та бути на стажуванні аж до 1 року, а не максимум 6 місяців. Окрім того, якщо ви знаходитесь в Україні, ви можете подати поза дедлайнами прямо зараз на спеціальну пошту, яку я можу скинути в пп тим, кому треба такий варіант (не хочу нею світить шоб русня не побачила). Якщо комусь треба буде допомога з подачею я (@TETPA) або хтось інший з оістовських українчиків зможемо повідповідати на питання в межах нашої компетенції 🧚‍♀️

​​Відбувається рейдерське захоплення Довженко-Центру. Заява командиДержавне агентство України з питань кіно здійснило повномасштабне вторгнення в Довженко-Центр та поставило свого «антикризового гауляйтера». Керівництво Держкіно на чолі з Мариною Кудерчук систематично: – підриває репутацію сталої інституції з міжнародним ім’ям, яка робить вагомий внесок в культурну дипломатію, особливо під час війни,– публічно ганьбить колектив Довженко-Центру, – знецінює нашу роботу з українською кіноспадщиною, – безпідставно звинувачує в бездіяльності, неефективному управлінні та неналежному виконанні обов'язків. Дії Держкіно нагадують дії країни-агресора – маніпулювання інформацією, захоплення території на нібито законних підставах та призначення маріонеткових керівників. Під такі дії вони створюють документи, які затверджують в односторонньому порядку не комунікуючи власні дії та ігноруючи думку громадськості і професійної спільноти. Немотивовані, непрогнозовані, авторитарні дії Держкіно спричинять руйнацію інституції та втрату кіноспадщини Олександра Довженка, Кіри Муратової, Сергія Параджанова, Дзиґи Вертова, Юрія Іллєнка та інших всесвітньовідомих кінодіячів. Колектив Довженко-Центру не згоден з діями Держкіно, не визнає процедуру призначення нового керівника та чинитиме спротив наказам і діям, що несуть загрозу цілісності інституції, колекції і команди. У пості використано інтертитри з фільму «Вибухлі дні» (1930) Олександра СоловйоваСписок підписантів дивіться у фб.