Я співчуваю усім людям світу, які потрапляють під обстріли і бачать, як їхнє житло і життя руйнується.* Крім росіян, бо серед росіян нема невинних людей, вони співучасники. Але це і так зрозуміло. Можливо, світ побачить ще одну хвилю біженців із благополучних і багатих країн. Можливо навіть, згадають свої претензії до українців: чому ваші біженці з манікюром і зачісками, чому вони так добре вдягнені, чому на дорогих машинах.Чому з освітою, чому конкурують за офісні посади, чому знають мови, чому не хочуть у прибиральниці. Чому такі незручні у школах і батьківських комітетах, чому їм не подобаються наші банки і лікарні, чому поводять себе так, ніби у них там вдома було краще. Якщо у вас там було краще, то чому ви біженці, чому сюди приїхали? Європі та світові ще доведеться пережити і усвідомити той факт, що війни трапляються не лише з бідними країнами третього світу. Що війна може прийти до цілком собі багатих на гарних машинах. І може бути, що ця машина - єдине, що у тебе залишиться. Українці подорослішали швидше за своїх сусідів. Нам довелося, нас змусили перестрибнути юність і з підліткового віку відразу перейти у зрілість. У нас украли роки неспішного досвіду. У нас тепер є досвід життя по той бік війни. Ми не будемо ним ділитися, вимахуючи як прапором поперед себе. Напевно, ми просто почекаємо інших. У вас теж буде свій 22й рік. І от коли він настане, наберіться терпіння і згадайте про українців.