За роки роботи в готельному бізнесі я переконався в одній простій речі:готелем неможливо керувати фрагментарно. Потрібно бачити всю систему бізнесу — операції, сервіс, дохід, фінанси та стратегію. Саме так мислить сильний General Manager.Тому в Ribas Hotel Academy ми створили програму«Генеральний менеджер готелю» — системне навчання для тих, хто хоче керувати готелем як бізнесом.У програмі:• як працює готель як бізнес-система• операційна модель ключових підрозділів• управління Rooms Division та сервісом• комерційна стратегія і канали продажів• фінансова модель готелю та KPI• лідерство керівника та управління командою• стратегічний розвиток готелюЦе 8-місячна управлінська програма, яка формує мислення General Manager — керівника, що відповідає за результат готелю в цілому.Курс буде корисний:• власникам готелів• майбутнім General Manager• діючим керуючим• керівникам підрозділів (Front Office, F&B, Sales)Якщо ви хочете перейти від операційки до системного управління готелем, ця програма якраз для цього.📍 Старт програми — 17 серпняДеталі та програма тут:https://rha-hotel-management.com.ua/Буду радий бачити вас серед учасників 🙌
Нещодавно був на Invest Forum від Sensar і просив вас писати свої питання, відповіді на які допоможуть краще зрозуміти, як ми працюємо, і зазирнути глибше в наші процеси. Ось одне з них 👇🏻Де й що будувати, щоб це приносило максимальний прибуток?Вибір локації, формату, концепції та цільової аудиторії – це не питання інтуїції.Це питання експертизи, досвіду, аналітики та сильної команди.Можна пробувати самостійно. І справді існують приклади невеликих приватних або бутікових готелів, які стали успішними. Але в більшості випадків без системного підходу дуже складно спрогнозувати результат і забезпечити стабільну прибутковість у довгостроковій перспективі.Саме тому ми розвиваємо екосистему Ribas.Це формат, у якому можна:– будувати готель разом із нами;– передати операційне управління професійній команді;– або придбати номер у проєкті, який ми реалізували з партнерами чи самостійно.Я переконаний, що в більшості випадків доцільніше ставати частиною вже сформованої системи з досвідом, ніж починати шлях без опори.Самостійний шлях має сенс тоді, коли ви готові по-справжньому зануритися в індустрію й будувати в ній кар’єру на роки.
Стоїцизм – це про внутрішню опору, коли зовнішній світ нестабільний.Останнім часом я глибше цікавлюся цією філософією й свідомо інтегрую її принципи у своє життя та бізнес.Про стоїцизм я багато чув від мого товариша Алекса Купера, для мене це приклад підприємця-стоїка на практиці. Його підхід добре видно на одному конкретному кейсі.На одній і тій самій локації в Одесі він послідовно відкривав різні концепції. Деякі з них стартували успішно, але з часом втрачали прибутковість. І кожного разу він ухвалював непросте рішення: закрити й почати знову.Для мене це приймати неминуче без драматизму та діяти в тому, що можемо контролювати.Стоїцизм у бізнесі – це розуміння, що ми не “володіємо” проєктами в абсолютному сенсі. Ми володіємо лише своїми рішеннями, діями та ставленням до ситуації. Ринок змінюється. Поведінка споживача змінюється. Обставини змінюються. Наше завдання це реагувати раціонально, а не емоційно.Раніше закривати проєкти для мене було болісно. Амбіції, его, бажання довести: усе це змушувало триматися довше, ніж варто. Сьогодні для мене пріоритет не задовольнити власні амбіції, а створити сталий продукт із довгостроковою цінністю для споживача. Якщо проєкт не працює, його потрібно чесно оцінити й прийняти рішення 🧐Пандемія, війна та особистий досвід суттєво змінили моє сприйняття контролю. Ми не можемо контролювати все. Ми можемо лише впливати в межах своєї компетенції. Більше про стоїцизм тут| Instagram | Facebook | LinkedIn | YouTube |
А що, якщо цілепокладання переоцінене? 🤔Ми звикли думати, що ціль – це майже магія.Правильно сформулював, сильно захотів, почав «щось робити щодня» – і все складеться.Частково це правда.Формулювання цілі справді має значення.Але є нюанс 👇Багато людей зупиняються саме на цілі й очікують, що її наявність автоматично приведе до результату.З мого досвіду, більшість людей розуміють важливість цілей, але не вміють ставити їх коректно – ані в житті, ані в роботі.Саме тому я часто раджу систему SMART: вона прибирає ілюзії й змушує чесно відповісти собі – чи ця ціль взагалі реальна й досяжна?Але навіть правильно поставлена ціль – не гарантія результату.Люди не стають мільйонерами, чемпіонами чи видатними фахівцями лише тому, що мали таку ціль.На мій погляд, є ще один ключовий фактор – покликання.Те, що по-справжньому надихає, відповідає твоїм сильним сторонам і водночас потрібно іншим.Коли ти розумієш свої таланти, знаєш сильні сторони, і реалізуєш їх у правильній сфері, цілі стають похідними, а не нав’язаними.Бо якщо роками тягнути себе в історію, яка тобі не природна,можна бути дуже дисциплінованим, робити маленькі кроки – і врешті прийти в нікуди.Так, дисципліна важлива.Звички, системність, щоденна робота – без цього не працює нічого.Але все це дає результат набагато швидше і легше,коли ти рухаєшся від своїх сильних сторін і покликання, а не всупереч собі.
В підприємництві завжди щось горить.Проєкти виходять з-під контролю, дедлайни зсуваються, люди помиляються, ринок підкидає нові вводні в найменш зручний момент. Більшість підприємців витрачають роки, щоб побудувати ідеальну структуру, прописати всі процеси, зібрати команду без збоїв. Зробити так, щоб більше нічого не ламалось і не горіло.Проте прибрати хаос неможливо. Підприємництво — це жива система, і вона за визначенням нестабільна.Саме тут для мене свого часу дуже влучно ліг стоїцизм.З роками я побачив спільну рису у підприємців, які тримаються довше за інших.Вони чітко відрізняють те, на що можуть вплинути, від того, на що ні.Філософія проста: "Ми не турбуємося подіями, а лише своєю реакцією на них".Пожежі в бізнесі — не в нашому контролі.А от наша реакція, мислення, рішення в цей момент — повністю в нашій владі.Саме в цьому і є прикладний сенс стоїцизму для підприємця: залишатися ясним у хаосі, а не чекати моменту, коли хаос зникне.Я створив телеграм-канал, де я кожен день буду ділитись рефлексією на думки стоїків. Тому якщо вам відгукується вище сказане, ви можете також приєднатись та переосмислювати бачення, ділитись власними думками та контролювати хаос. Стоїцизм на кожен день| Instagram | Facebook | LinkedIn | YouTube |
Нам хронічно бракує не часу, а бракує фокусу.У всіх однакові 24 години, але різниця між тими, хто «постійно зайнятий», і тими, хто реально рухає системи вперед, колосальна. Фокус — це не про тайм-менеджмент і не про ще один застосунок з таймерами. Це внутрішня дисципліна: вміти відрізняти важливе від просто термінового. І вчасно казати «ні» навіть хорошим можливостям заради однієї ключової.У компаніях ця проблема загострюється в рази.Бізнес зазвичай буксує не через нестачу ідей, людей чи грошей. Він буксує через дисфокус: десятки напрямків, паралельні пріоритети, проєкти, що зависають у процесах. Ззовні, здається, постійний рух: зустрічі, чати, апдейти, обговорення. По факту — ілюзія активності без реального поступу 🫣За даними Harvard Business Review, менеджери витрачають до 20 годин на тиждень на неефективні зустрічі. Це десятки мільярдів доларів втраченої вартості щороку і вбитий фокус, який уже не повернеш.
Пам'ятайте, що час відновлюється щодня.Фокус — ні. Він згорає миттєво, і тому його потрібно берегти свідомо. Коли з’являється фокус зникає метушня.З’являється напрямок.А разом із ним результати 💪🏻 Stay focused!
«Щастя за гроші не купиш»❓ Чи це правда?👉 Відповідь: і так, і ні.Поділюсь власним досвідом + кількома цікавими інсайтами з одного відео, яке нещодавно переглянув.⸻Колись, коли грошей було мало, я щиро вірив: як тільки вони з’являться — більшість проблем зникне.Гроші в моєму житті з’являлися повільно, не різко.І що цікаво —❌ рівень щастя не зростав пропорційно❌ проблем не ставало меншеВони просто змінювали форму. Одні замінювали інші.⸻Стоїки кажуть:все, що не належить нашому тілу й розуму — не є по-справжньому нашим.А значить — не варто на це спиратись як на джерело стабільності.⸻☕️ Кілька інсайтів:▪️ Ми страждаємо в рази сильніше, коли втрачаємо певну суму грошей, ніж радіємо, коли її заробляємо.▪️ Нам приємніше заробляти більше за інших, ніж просто більше. Статус часто важливіший за саму суму.▪️ І найцікавіше (і, на мій погляд, найправдивіше):після певного рівня достатку рівень задоволення життям майже не зростає, а інколи навіть знижується.Для американців, за різними даними, це десь між $75 000 – $200 000 на рік.⸻Ключова думка:гроші не замінюють внутрішній порядок. Вони лише підсилюють те, що вже є.⸻Тоді як витрачати гроші так, щоб вони реально додавали щастя?1️⃣ Купуйте враження, а не речіВраження живуть довше.Вони стають частиною вас.Речі ж швидко перетворюються на фон.2️⃣ Купуйте часДоставка, клінінг, делегування.Гроші, витрачені на звільнення часу, часто дають більше спокою, ніж будь-який апгрейд.3️⃣ Витрачайте на іншихПросоціальні витрати — один із найсильніших важелів.Парадоксально, але факт:коли ти робиш комусь добре — психіка відчуває зміст.⸻Стоїчна рамка проста:контроль — всередині, ресурси — зовні.Ресурси допомагають,але кермо має завжди залишатися у тебе.⸻❓ Питання до вас (і до мене теж):як ви витратите свої наступні гроші так, щоб стати хоча б на 1% спокійнішими або живішими?
Кілька думок після перегляду подкасту з моїм товаришем ресторатором Алексом Купером:• Здорова організація — це та, де власник готовий працювати на будь-якій посаді. А отже, створює найкращі умови для кожної ролі.• Завдання власника — вибудувати такий клімат, щоб сильні люди з ринку хотіли до тебе прийти, а слабкі надовго не затримувались. Таланти завжди йдуть туди, де їхня цінність капіталізується. Між країнами в світі відбувається те саме. • Світ ділиться на дві групи: ті, хто підкорює гори, ризикує, падає й бере відповідальність, кайфує від цього всього і ті, хто лише спостерігає і мріє колись підкорювати гори. Перевірити ідею, втілити мрію без ризику просто неможливо. Справжня сила — приймати поразку й пробувати ще раз.Алекс ресторатор, який відомий ще тим, що легко закриває ресторани та в тому ж приміщенні швидко відкриває нові. Надихає його стоїчна смиренність та сміливість. Визнати чергову поразку та перти далі, як танк. Залишаю посилання на відео тут. Та посилання на мій телеграм-канал «стоїцизм на кожен день».
Я більшість свого свідомого життя орендую житло, а не купую його.Орендне проживання замість довготривалого володіння — глобальна тенденція, що набирає обертів і радикально змінює ринок житлової та готельної нерухомості. Пандемія та війна ще раз довели правильність такого вибору: у США кількість орендних домогосподарств сягнула рекордних 46 млн, а в Україні ціни на оренду зросли на 10–20% у Києві та до 225% у Закарпатті через наплив ВПО.На ці зміни в трендах також впливають зумери. Вони обирають свободу і гнучкість, живуть там, де хочуть, і не прагнуть прив'язуватись до власності. Для них оренда – це свобода. Володіння ж – привʼязаність. На сьогоднішній день, згідно з даними Atlas Real Estate Analytics, відсоток людей, які проживають в орендованому житлі, становить 34,07%, і прогнозується, що до 2025 року це співвідношення досягне 40,33%. Це означатиме збільшення на 64,9% лише за десять років, враховуючи, що у 2015 році майже чверть населення тієї ж вікової групи проживала в орендованому житлі.А що ви думаєте з цього приводу? Чи помітили зміни у житловій та готельній нерухомості з огляду на нові поведінкові тренди?На мою думку 👇🏻Попит формує пропозицію. Забудовники будують малоповерхові будинки з кав'ярнями, спортзалами, салонами краси та іншою інфраструктурою, яка робить життя комфортним без необхідності купувати квартиру. У готельній нерухомості теж відбуваються суттєві зміни. Так з'явився наш бренд WOL Home + Hotel, який представляє гібридний формат, де можна жити від доби до року з максимальним комфортом, гнучкістю, pet-friendly умовами та іншими плюшками.
Поки всі українці обурені гучним корупційним скандалом — я радію в притаманному мені оптимізмі. Ні, звісно, що я не радію тому, що в Україні досі так багато корупції. Мені це не подобається, як і всім. Але я радію, що дожив до тих часів, коли антикорупційні органи викривають на корупції топ-чиновників та друзів президента. Це неможливо було собі уявити навіть 6-7 років тому, а 12-15 років тому це б виглядало як марення божевільного. І не тому, шо корупції було менше. Навпаки, її було більше й вона була нахабно неприкритою. Я прослухав за останні дні всі інтервʼю Семена Кривоноса, очільника НАБУ, та бачу людину, яка мислить стратегічно та прагне будувати «відкриту» систему. За ним успішний досвід створення ДІАМ, яке вже зараз працює без корупції. ми в NUMO Development переконались в цьому самі, коли отримували дозвіл на будівництво Melis
Я хочу вірити в те, що ми пройшли точку неповернення та в майбутньому буде складніше плодити наглу, відверту корупцію незалежно від того, хто твої друзі та родичі. Така я людина 😆Бачу нові можливості у будь-яких ситуаціях. Навіть самих скрутних. Та не бачу жодного сенсу обурюватись чи розчаровуватися у чомусь або комусь.
TGLIST.COM.UA
