Але трохи поміркувавши, я дійшла наступного висновку. Враження тієї дівчинки, як і мої власні - це лише суб'єктивні думки. Вони мало впливають на загальну світову оцінку та популярність сюжету про шекспірівських закоханих.Але чому ця світова оцінка саме така? - ось у чому питання! Мені здається в ті часи досить популярним був розвиток сюжету за планом "вони жили довго і щасливо і померли в один день". Але чомусь я впевнена, що набагато більше співпереживання викликали високі стосунки з фіналом, свідомо приреченим на драму. Принаймні чимало творів, як у живопису, так і у скульптурі, літературі та музиці, свідчить про це.Перед вами один з таких зразків – картина Гіллеліль і Гільдебранд: зустріч на сходах вежі, Фредерік В. Бертон, 1864 рік. Легенду про цих закоханих не переказую, скажу лише, що ця історія не менш трагічна, ніж Ромео та Джульєтта.Так ось, висновок. Напевно справжнім коханням тоді вважали таке, що проходило заборону, небезпеку та смертельні випробування. Ну, така естетика часу.