Перейшовши Дніпро, якщо шлях вів на південь, діставали з воза списи, заряджали рушниці і ховали гроші. У степах вже не було ні сіл, ні «зимівників», де можна було зупинитися. Від Запорожжя до Перекопу чумаки нікого не зустрічали, крім татарських табунів і отар, які блукали з чабанами диким степом. А ще – розбійницькі загони, які в степу нікого не боялися, і напасти на чумаків, перерізати, відняти волів і товар вважалося у них молодецтвом. Всі чумаки у валці мали зброю (причому здебільшого то були найкращі сучасні зразки) та завжди були готові дати відсіч нападникам. Як тільки виникала загроза нападу, чумаки будували «табір» у вигляді чотирикутника з возів. Такий укріплений табір було важко взяти нападаючим. Якщо ворогів було не так багато, то чумакам вдавалося від них відбитися і навіть захопити полонених.І це була унікальна оборонна тактика, якою ці хлопці володіли неперевершено. Тобто перед нами образ не лише "олігарха", а і досвідченого непереможного воїна!🖼 :Ю.Брандт, Молитва в степу, 1890