Дорогий щоденник. Євротур. День 20. Варшава 2

Третій день живу з відчуттям, що щось забув. І от згадую, що вісить недописаною остання глава саги про Євротур ВКВ.

Концерт у Варшаві номер 2 був доставлений в останній момент. І після першого варшавського заїзду впевненість у тому, що це рішення було дуже правильним, затвердилося ще більш вагомо.

У Варшаві ми вперше виставили організаторам свою «вимогу» стосовно поселення. Колись ми жили в одному готелі на гастролях Ліги Сміху та під час отримання віз у США, і це місто стало культовим для нас. Не сказати, що там щось супер-вау-круте, просто там на мінус першому поверсі є спа і басейн, і ми в ньому гарно висіли у вільний час у 2023-му. Тому хотілося після тяжкого відрізку знову згадати цей двіж, ну і дати його відчути на собі іншим представникам нашої делегації.

Тому сходу після заселення ми погнали в спа, і там зависли годинки так на дві, аж до виїзду на майданчик. По відчуттях, ми обнулилися настільки, що можна було знову йти на ще одне коло на 20 днів.

По оргмоментах все було вже зрозуміло, та ніяких підвохів ми не чекали. Той самий майданчик, що і 23.09, де все було гуд, тому нам просто треба було вийти ще раз на цю сцену та ще раз зіграти в «Еліас».

Останній концерт в кожному турі - це завжди, так званий «зелений концерт». Ну це коли артисти угорають одне над одним і роблять якісь несподівані прикольчики. Ми не є великими прибічниками цієї практики, в першу чергу, щоб від цього не страждав глядач. Але пан звукач інколи нагадував про «зеленість» концерту відбивками з інших шоу. Я теж трохи похуліганив в раунді «Артем пише», ну і у фінальній спробі раунду «Сокіабле». Не буду палити приколи - колись побачите.

На аукціоні у Варшаві знову неслися нереальні заруби, і торги доходили до захмарних сум. Тут були за найдорожчу суму в усьому турі продані «Пакети 4», моя сорочка та один з прапорів.

З сорочкою стався теж прикол, і вона була продана ще у першому блоці аукціону, а не в кінці. Дівчина, яка купувала шопер, поставила умову, що угода відбудеться, якщо я вдягну сорочку, яку вона зараз презентує. Ну ок, домовилися, так я і опинився до кінця гри у сорочці з Іоанном Павлом ІІ. І сходу ж віддав новим власникам свого Котопса.

В цілому обидва концерти у Варшаві по вайбу вийшли дуже домашніми. Ніби ми виступали не десь далеко від дому. Чи то наближення повернення до Києва створювало такий вайб.

Фінальна тусовка з переможцями аукціонів. Фінальні почуть на ній «компліменти» про втомлений вигляд, фінальний переїзд «майданчик - готель». В цей вечір у місто не пішов ніхто. Всі обрали готельні гульки у фінальну ніч туру.

Більше того, ходять чутки, що в одному з номерів навіть був нарешті повністю переглянутий фільм «Євротур». Але це вже зовсім інша історія. Як і наш тур, який вже став історією.

Історією, в якій ми прожили кілька маленьких життів та зустріли багато гарних людей з усієї України, яких доля звела з нами на концертах та за їх межами.