Артефакт

Двіж! Здвиг! Здвиж! Запрошуємо всіх на Літературний Здвиж, у Центрі культури «Артефакт». Найважливіше - це класні люди, круті автори, авторки, їх друзі та чудові глядачі, котрі й підтримають і правду про вірші скажуть! Тому 12 червня на сцену вийдуть такі літератори та літераторки: Псевдо: FaceПідпис: Тексти з присмаком бетону, руїн і надії. Місто руйнується, люди змінюються, слова лишаються назавжди. Олена Маєвська — співзасновниця «ЄЩоСь» і людина, яка вірить, що хороший вірш не потребує словесних понтів. Має стільки недописаних текстів, що ними вже можна окрему збірку видати.Остап Кудлатий - Поет, слемер, переможець поетичних батлів, фіналіст національного відбору World Poetry Slam, лауреат низки всеукраїнських конкурсів, зокрема IV ступеня премії «Смолоскип-2025» у номінації «поезія», лауреат міжнародної премії О. Гончара 2026 року у номінації «Велика проза». Твори публікувалися у виданнях "Пнябзик", "Легіт", "Так ніхто не писав". Учасник фестивалю "Літерія-2025" та поетичного марафону 25 молодих поетів на "BookForum XXXII". Лікар-травматолог, лаборант-імунолог, мамина квіточка. Юро Кам - поет, художник, ілюстратор, декоратор. Працює в театрі. Більше інформації про поетів та поеток - у каруселі допису. 12 червня. 18:30. Free Donation. Літературна квартира «Артефакт». Вулиця Кирила і Мефодія, 10, квартира 1. Львів. 0 99 76 46 506 - телефонуйте для уточнення інформації.

остап кудлатий - зірка слему поет Галичини - він емо народ смакує його словом на слемі від агентів ОВО кудлаті сенси в тан пустились диван шувар і Чорновіл лягають на папір акрилом як рідні на різдвяний стіл фінал вже близько - і контора приймає ставки на цей слем поезія знов у фаворі Остап кудлатий - Емінем Вітаємо Остапа Кудлатого з перемогою у львівському півфіналі світового слему. Зичимо перемоги у київському фіналі та 66 гривень на пиво! Остап Кудлатий - поет, який показує постійне зростання. Постійні перемоги на літературних батлах та слемі. Якщо літературний слем - це Ліга Чемпіонів, то Кудлатий в ньому - «Реал» Мадрид. Хтось казав, що перемога на поетичних батлах - це чисто удача, бо ж оцінки ставлять глядачі й хто зна які там глядачі прийдуть на новий слем. Але Остап перемагає вже пʼятий раз. Можливо, шостий. Чи четвертий? Вже збилися з рахунку. Тож тут мова не про удачу або випадковість - тут мова про стабільно якісний рівень поезії Остапа. Ну і звісно ж, це є хороший урок для багатьох поетів та поеток - аудиторії не цікаві ваші душевні страждання за втраченим коханням, кров-любов, квіточки та філіжанка львівської кави на дощовому підвіконні - аудиторії цікаві розбиті дороги, старі дивани, культурна боротьба з російським колоніалізмом та одвічні архетипи героїв, що віддали все заради великих ідей. Вірші про каву тат доз теж можуть бути прекрасними та якісними, однак не всяка поезія пасує до літературного батлу. Ось до прикладу герметичні вірші про світло, темряву, смерть, скорботу та філософію Гайдеггера - це взагалі найвищий рівень, однак автори таких віршів у разі своєї участі в слемі-батлі просто не мають шансів на перемогу. Бо поезія - це метафізика буття, рефлексія «я» та «іншого», дух змагань, агон. Літературний слем - це той момент, коли на події домінує першочергово агональний дух змагань, тож інші сутності поезії - метафізика, рефлексія відходять в бік. От якщо це концептуальний перформенс - то тут балом правлять інші сутності поезії, метафізика і рефлексія. Дух змагань на таких подіях спить. Знаємо, деякі поетки та поети принципово не беруть участь в слемах. Це не робить їх гіршими чи кращими. Вони просто інші. Бо поет - як самурай, його Бог - це шлях, котрий не кожен «інший» зможе побачити, бо це шлях видимий лиш тоді, коли вода падає з трояндової пелюстки: Sub rosaвідкриється нам таїна таїннезнана істина істинщо світ - це колаж космічних руїна справжня вода - завжди пріснаа море - лишень солі букета небо - із хмар покриваловогонь що тріщить - то жару бенкетліси - то дерев є вокзали і справжні тварини - це ті, що не піймані а справжні комахи - літають, не жалятьа істинні ранки - оспівані півнями бо справжнє мистецтво - засічки кинжалом засічки кинжалом на скелях - поезіяі роздум про них - філософія бо справжні коханці не бувають тверезими а Божа любов - то істин є оргія а вітер подмухає між пелюсток і крапля впаде - sub rosa у кожного свій на потяг квитокі в кожного свій план барбаросса

Що спільного між американським репером Каньє Вестом, галицьким панк-рокером Колею Капішоном та африканським слоном? Усі вони - герої першого випуску журналу ARTEFACT NEWS! Ми вже давно випускаємо друкований журнал «Артефакт», газету «РЕП», робимо онлайн-контент для журналу «Артіль», не забуваємо про «The Daily History». Та нам завжди хотілося регулярно й систематично пильнувати за новинами культури, роблячи для Вас класну стрічку новин. І от ми придумали авангардний формат! Три-чотири рази на місяць готуватимемо для Вас добірку цікавих, актуальних та конструктивних новин культури. Частина матеріалу виходитиме у нас на сайті, а найбільш ексклюзивний контент - можна буде прочитати у друкованому журналі. Цей журнал можна буде знайти у наших партнерських кавʼярнях та пабах в місті Львів, а також - у Центрі Культури «Артефакт», на нашій андеграундній літературній квартирі. І деякі найбільш цікаві випуски - будемо презентувати у форматі квартирників! 10 травня о 18:00 на Кирила і Мефодія, 10, у квартирі 1 - перший такий квартирник, який ми назвали «КУЛЬТУРНИЙ НОВИННИК»! Ніяких Олегів Винників - тільки справжня поезія, справжнє мистецтво, справжній панк-рок! Ну і Реп, звісно. Чекаємо Вас на пілотному «Культурному Новиннику» вже цієї неділі о 18:00. Приходьте - бо саме Ви можете стати героями наших наступних випусків нового журналу «Artefact News»! На події буде презентація новин, літературні читання, бар і багато чого цікавого!

🏴Американський репер Каньє Вест відчув, що таке кенсель-культура та справжній британський антифашизм. Через расистські та нацитські висловлювання, влада Великої Британії заборонила йому вʼїзд до країни. А це означає лиш одне - ніяких сольних концертів та ніякого читання репу на території обʼєднаного королівства. 🟥Іронія долі полягає в тому, що містер Вест ці звинувачення відкриває, клянеться, шо він любить євреїв, а свої висловлювання про нацизм пояснює тим, що у нього була…біполярочка. 👉🏾Однак ці випадання не цікавлять британських політиків й ситуація тільки погіршується: слідом за офіційним Лондоном, офіційний Париж теж планує заборонити Каньє Весту вʼїзд до країни гальських півнів. ⚙️Французькі ЗМІ повідомили, що міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс прагне заборонити концерт 11 червня. Неназване джерело, яке, як кажуть, близьке до Нуньєса, повідомило агентству AFP, що міністр «рішуче налаштований» заборонити захід.У відповідь на цю новину репер сказав: «Я не нацист і не антисеміт. Я люблю євреїв».▶️Однак, як бачимо, британські та французькі чиновники не вірять у цю любов. 📣Яка користь із цієї новини для всіх нас, друзі? Просто не треба нічого нести всякої маячні. Ну всім же очевидно, що нацизм, расизм та антисемітизм - це та, що не приймають у західному світі. Тож не треба пороти шлак у соціальних мережах, бо вам прото заборонять вʼїзд до цивілізованих країн - навіть якщо ви не ж зіркою шоу-бізнесу. 🟥Друзі! Нашій команді дуже потрібна ваша підтримка. Ми хочемо регулярно випускати цікавий контент, а для цього потрібні донати! Банка ось: https://send.monobank.ua/jar/7sygPaNAoG Підписуйся на @Artefact_Review аби читати конструктивну журналістику про культуру, історію та політику!

Фашизм у чистому вигляді: на Росії пишуть закон про легалізацію збройного вторгнення в країни Європи І поки російські митці збираються їхати на Венеційське бієнале світового мистецтва, а європейська публіка читає Достоєвського і Толстого, у Кремлі готують дещо сенсаційне. Вперше у світовій історії депутати парламенту пишуть закон, який дозволить їхній армії заходити на територію іншої країни для захисту своїх громадян. Прикол в тому, що росіяни є всюди, у кожній європейській країні. Згідно цього закону, якщо, припустимо десь у Польщі хтось заборонить проросійський мітинг до «Дня побєди 9-го мая», це буде законним приводом, аби армія РФ вторглася на територію офіційної Варшави. А тепер цікаві деталі. У пояснювальній записці до проєкту закону зазначається, що він розроблений "з метою захисту прав громадян РФ у разі їх арешту, утримання, кримінального та іншого переслідування". Тобто, якщо якогось російського фаната «Солсбєрєцкіх шпілєй» заарештують за цілком правдивими звинуваченнями у шпигунстві, то Путін матиме право ввести війська в цю країну. Керівник «Фонду сприяння демократії» Юрій Гончаренко так описав ситуацію із прийняттям цього закону: «Я майже впевнений, що атака на європейські країни почнеться одразу після ухвалення цього закону. І, думаю, в Європи є до півроку часу.Українцям з країн Балтії наполегливо раджу вже зараз повертатися в Україну, Польща і Німеччина будуть наступними. Також я б не виключав Норвегію та Фінляндію, хай остання і круто готова.Я впевнений що ця атака буде самовбивчою, але певний період часу буде гаряче. Бо Франція і Британія не підуть на застосування ядерної зброї першими, а в США - Трамп...До речі, програш Орбана пришвидшить прямий напад росії, - сказав Юрій Гончаренко». Друзі. Це фашизм у чистому вигляді. Прийняти таких законів та інформаційна політика російської федерації веде до неминучої війни. Війни летальної та інформаційної. Журнал «Артефакт» займається дослідженнями та створенням контенту, який протидіє російській агресії. Допоможіть нам, підтримайте нашу працю донатом. Банка ось: https://send.monobank.ua/jar/7sygPaNAoGПідписуйся на @Artefact_Review аби читати конструктивну журналістику про культуру, історію та політику!

ПОДУШНИЙ ПОДАТОК, ЩО ВБИВ ЗАЛІЗНУ ЛЕДІЦе історія про те, як низова ініціатива, масовий народний спротив та профспілки Англії перемогли консервативно-фашистську політику щодо податків і зборів. Влада намагалася зробити так, щоби британський лорд платив такі самі податки, як і бабця Сʼюзі із взуттєвого заводу. У простих людей почали відбирати житло, цивілізована країна ніби повернулася в часи огородження, коли людей та овець зганяли із їх рідних земель. Журнал «Артіль» розповідає вам історію боротьби англійськогонароду за свою свободу, бо саме ліві та анархісти відіграли в цій історії - ключову роль. 1990 рік. Англія. При владі уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Її називають залізна леді - бо вона закрила сотні державних шахт, а зекономлені гроші роздала у вигляді кредитів для малого бізнесу. Підкреслюємо - саме малого бізнесу. Тисячі колишніх шахтарів і сталеварів ходять на курси з економіки та підприємництва. Кінець курсів і бонус приємний: ти відкриваєш свій паб, крамницю або дзигаревий кіоск і живеш своє краще життя заможного середнього класу. Нащо бути пролетарем, робітником, коли за гроші ліберально-фашистського режиму можна стати підприємцем, буржуа, заможним власником успішного маленького бізнесу. А британська армія - має тисячі ухилянтів для війни десь на берегах Латинської Америки. Імперіалізм буває релігійним, ліберальним, правим, інколи лівим - яко СРСР. Маргарет Тетчер не любить радянську систему влади та лівий рух - тому й вона закручує гайки економічні, аби військові рейки британського імперіалізму могли тягнути на собі усю вагу британських неоколоніальних амбіцій.Та з часом ця політика зазнає повного краху: виявляється, що дрібне підприємництво без найманої праці - неможливе. Власники малих фірм лаштують робітників до себе в кіоски та паби, експлуатують їх, недоплачують і вся «чудова» схема пані Тетчер зазнає краху. Залізна леді шукає вихід - і вихід є: повністю переглянути податкову систему. У підсумку влада Англії запроваджує подушний податок. Його мета полягає у збільшенні надходжень до імперської казни. Однак, щоби приховати войовничі амбіції, спецслужби королівської родини дають наказ пані Тетчер - гроші збирати через муніципальні органи влади. І цей наказ вирішує все…Політику посилення податків з допомогою державних ЗМІ, таких як телерадіокомпанія «ВВС», висвітлюють у хороших тонах - мовляв, це ж позитив, що маленькі міста та малі громади й мед отримають більше податків та самі зможуть ними розпоряджатися. Однак всі медіа красиво промовчали про змову - виявляється, усі муніципальні органи влади, разом з урядом Маргарет Тетчер та королівськими спецслужбами, знали що ці податки хоч і підуть на фінансування громад, значною мірою дадуть фінансовий ресурс для виробництва зброї, збільшення чисельності армії. Аби розпочати нову війну…Та народ британський повстав! Схема була такою: якщо старенька бабця не платила подушний податок протягом шести місяців - то держава через суд відбирала в неї майно. Все майно - квартиру, дачу, кота. Але ж мав відбутися суд. Чисто фізично, з адвокатами, блек-джеком та шлюхами, ой, пардон, з державними виконавцями. І от на судові засідання приходили анархісти, робітники, активісти і просто зривали судове засідання…Цей рух переріс в масові протести на центральних вулицях міст. Майдани множилися усіма англійськими містами. Дух Гая Фокса витав над Англією! У підсумку - народ переміг. Подушний податок скасували, а Маргарет Тетчер зазнала фіаско і більше не була премʼєр-міністром Великої Британії. Ця історія - яскравий приклад: коли народ виходить на вулиці та завдає удару у відповідь - жодна влада, жодні податки, жодна залізна леді не зупинить ідею, час якої настав! Анархізм - це саме та ідея. Її час настає. Низова ініціатива врятує цей грішний світ! Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

#анархоновини станом на 4 квітня 2026 року У Лондоні ліві протестують проти закриття кооперативного ринку Суд міста Лондон видав ухвалу про виселення торговців на ринку на Рідлі-роуд у Далстоні, Східний Лондон. На цьому ринку торгують робітники кооперативів, а влада міста просто вирішила незаконно віджати цю територію, щоби віддати її під забудову. Джентрифікація. Тому анархісти, соціальні активістки та робітники ринку на Рідлі-роуд повстали, щоби захистити свої трудові права й інтереси. Побажаємо їм успіху в цій нелегкій борні проти сраної джентрифікації. В Іспанії верховний суд помилував анархо-синдикалістів у справі «Суїза 6». Як повідомляв журнал «Артіль», ще у липні 2025 року, іспанська влада почала репресії проти іспанських анархістів.Суть конфлікту: шестеро працівників пекарні La Suiza, що в місті Хіхон, історико-культурний регіон Аструія, вийшли на страйк проти власника пиріжкової. Цей власник не раз влаштовував сексуальні домагання проти працівниць, зарплату знизив, коли вони його відшили, змушував працювати понаднормово.І от робітники вийшли на страйк, зробили агітаційні плакати. Перехожі підходили до мітингарів, спілкувалися. Іспанці загалом народ дуже традиційний - ходять в одні й ті самі заклади щодня, мають сієсту в день, снідають кавою у пекарнях, вечеряють пивом та морепродуктами в пабах щовечора.І якщо перестають ходити в якийсь заклад через зашквар власника - то це надовго, а можливо й назавжди.Власник пекарні La Suiza втратив постійних клієнтів, його прибутки впали й він не вигадав нічого кращого, як подати до суду на своїх працівників. Мовляв, через їхні мітинги й боротьбу за якісь там трудові права, до нього перестали ходили відвідувачі, тому, шановний суд, покарай тих довбаних робітників.Але то не довбані робітники, нешановний власнику пекарні - то учасники анархо-синдикалістської профспілки CTN, одного з надпотужних анархістських обʼєднань Європи. Мабуть, саме це і стало причиною того, що суд виніс вирок на користь власника пекарні, звинуватив робітників і робітниць у навмисному руйнуванні бізнесу й…УВАГА!Посадив їх за ґрати на три з половиною роки!Це політично вмотивоване рішення. Це політичне переслідування проти робітників та анархістів! Іспанські анархісти мають вийти на вулиці й сказати своє слово! А парламентські ліві мають зробити все, аби юридичним шляхом прискорити визволення іспанських анархістів. Інакше вони вкотре доведуть сумну тезу: коли лівий політик йде у парламент, він спочатку прикривається маскою реформ і соціал-демократії, а потім стає слугою…ні, не народу. Слугою капіталізму…Але добре те, що добре закінчується: іспанський суд повністю виправдав анархістів!Це хороші новини! Отакі от анархоновини станом на 4 квітня, на 13:40. Слідкуйте за анархістськими новинами - скоро буде новий дайджест! Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

КАРТУЗИ ШЕЛБІ: гострий класовий аналіз відомого серіалу про гангстера з бірмінгему, якби і юності був комуністом, але все ж таки випив пива, закрутив дзигару і такий: «Лейбористи - то файно як, Вінстон Черчилль - свій чувак»У цьому матеріалі наш редактор дає класовий аналіз серіалу «Гострі Картузи» використовуючи як інструменти класичної журналістики, так і авторську поезію, поєднуючи це все із філософією авангардизму. Матеріал має освітній характер і призначений для людей з конструктивним почуттям гумору. Виклад матеріалу: Спочатку вони повернулися із Франції. Томмі Шелбі та його брати, дивом вижили на полях битв Першої світової війни. Потім вони відкрили букмекерську контору. Нелегальну. Бо шляк трафив платити податки державі, за яку ти віддавав своє життя у війні. А ця війна, як виявилося, була вигідна лиш банкірам, виробникам зброї та генералам. А потім вони вже кришували паби, торгували автомобілями, тримали завод…І це все - у гарних костюмах таких, смакуючи дзигарами та ірландським віскі.Але мало хто памʼятає, що буквально за кілька годин до початку Першої світової війни Томмі Шелбі ледь-ледь не вступив у бірмінгемську КПВБ - «Комуністичну партію Великої Британії». Хтось скаже: ну й добре, що не вступив. А ми скажемо, що це не так важливо - важливішим є класовий характер серіалу «Гострі Картузи». З усією повагою до смаків розмаїтої публіки, та ми все ж скажемо, впродовж шести сезонів цієї ґенгстерської саги, бо родина Шелбі - все ж таки вчинила багато незаконних дій, тому вони гангстери, але першочергово вони учасники класової боротьби. Саме класова боротьба штовхнула їх до злочинів проти держави монархічно-буржуазної. Отже - ми нарахували 10 моментів класової боротьби у серіалі «Гострі Картузи»: 1- Фредді Торн. Робітник, у Франції войовник, нормальний мужик, на заводі арсенал він провідник, провідний агітатор-революціонер, шкода що від тифу він помер…2- Джессі Іден. Пʼє гіркий ель у себе вдома, лідерка компартії, дівчина відома, курить самокрутки, гострий розум має, права для жінок вона здобуває…3- Артур Шелбі. Боксер, пияк, наркозалежний чувак - у серці з Богом, він антифашист, прийшов євреям на допомогу. Він бив фашистів аж до знемоги. Бо на городі ростуть боби - він апостол класової боротьби. 4- Роми. Джипсі - слово образливе, не полізу в кишеню за запасною фразою. Блукає народ у пошуках дому, класове питання ігнорує свідомо. Та якщо ти в горнилі всього цього бою - то класове питання вже цікавиться тобою. 5- Лейбористи. Коли головний герой цієї книги стає депутатом Верховної Ради Сполученого Королівства, типу Джонсонюк, політик короче, тоді ж одразу видно, що ця партія в яку він вступив, оці як їх блять, Лейбобронштейни. Та «Лейбористи» правильно. А, ну, да, точно. Так от - вони ж зразу начали строїть дома для робітників. Нема ума - строй дома, як то кажуть. Але свій гаманець Томмі збагатив. Ось як гарно містер Томас Шелбі повоював, а потім капіталізм та соціалізм поєднав. Сподобався матеріал? Цікаво - пиши в коментарях «Хочу ще історій від The Daily Anarchism», подаруємо повний текст, всі 10 моментів класової боротьби у серіалі «Гострі Картузи». І якщо тобі все сподобається - тоді вже закинеш донат.

Ще на початках існування журнал «Артефакт» запустив проєкт «Місто чотирьох літератур». Досліджуючи культуру старого Лембрегу, ми зрозуміли, що Львів - єдине місто на планеті земля, де одночасно сформувалися чотири літературні індустрії - польська, єврейська, німецька та українська. Чотири різних народи мали тут свої видавництва, своїх авторів та літературних аналітиків, свої навчальні заклади. Іван Франко пахав як чорт, Генріх Збєшховскі бухав три доби в «Атлясі», пишучи там де свої кращі вірші. Герц Імбер народив вірш, який став національним гімном Ізраїлю, а пан Мазох, змучений після своїх збочень, міцно спав і йому снилося, як він пише вірш про Львів. Він прокинувся і написав його…Тож прокидайтеся і ви, друзі! 20 березня, о 17:30, журнал «Артефакт» організовує для вас поетичну екскурсію центром міста Лева. Ми розкажемо про пригоди середньовічних поетів-глашатаїв і як вони могли собі дозволити облити фекаліями знатного боярина. Ми покажемо, де у Львові був Поділ і як жителі цього району фінансували літературу. Ви дізнаєтеся, чому Івана Франка виконали з роботи і побачите місця, де тусувалися топові польські поети. Екскурсію проводять: Роман Коржик - історик, поет, засновник журналу «Артефакт». Матеуш Паркасевич - польський письменник, есеїст, філолог. Збираємося біля церкви Миколая, вулиця Богдана Хмельницького, 28. Починаємо о 17:30! Ціна питання - ваша щедрість у вигляді вільного донату. Весь прибуток, зароблений на екскурсії - передаємо у 39 Бригаду ЗСУ, де служить художник журналу «Артефакт», андеграундний львіський скульптор та музикант Юрій Іванцик. Єднаємо приємне з корисним - гарно проводимо час і допомагаємо українському війську!

Що відомо про “День правди та свободи”, який відбудеться вже сьогодні, 23 січня 2026 року Міграційна поліція, або ж ІСЕ - дістала працюючу частину американського суспільства. Трамп задовбав простих американців своїми імперіалістичними вибриками у Венесуелі та довкола Гренландії. Тож профспілки сказали Трампу й поліції - “жуй сраку” та оголосили ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ СТРАЙК! Якщо комусь здається, що оці страйки та мітинги профспілок у Європі й Америці - то так, просто, одноденний майдан, погаласують та й розійдуться, то ви дуже і дуже помиляєтеся. Не так давно у місті Лева був мітинг проти спроби незаконної забудови Львівської кераміко-скульптурної фабрики. Прийшло людей 50. Постояли годинку. Звісно, мітинг - не страйк, звісно Львів - не Міннеаполіс. Звісно, в Україні війна і сотні тисяч людей просто фізично не можуть вийти на вулиці. Однак, незважаючи на це - в Україні так і не сформувалася культура страйків. Страйк - це коли всі-всі-всі робітники синхронно не виходять працювати і зупиняється буквально все: рух поїздів, курсування автобусів, продаж продуктів у магазинах. І от, сьогодні, 23 січня 2026 року, американські вчителі, водії, касири, продавці вийдуть на страйк у знак солідарності з містом Міннеаполіс, яке найбільше постраждало від дій поліцейських зі спецслужби ІСЕ. До них долучаться громадські та релігійні організації. Звісно, у США дуже-дуже давно не було великих загальнонаціональних страйків штибу страйку “жовтих жилетів” у Франції, чи таких робітничних страйків, як у Німеччині. Проте, США - чисто фізично більші за Європу, і в США робітничо-профспілковий рух не такий сильний, як у країнах старого світу. Та все ж профспілки мають вплив на політичне життя американського суспільства, і сьогодні ми побачимо масштаби цього впливу.Лідери профспілок закликають усіх простих американців бути солідарними - не йти на навчання, не виходити на роботу, не купувати нічого в магазинах. Сьогодні капіталізм та великі корпорації ой дуже і дуже сильно недоотримає прибутків.Звісно ж, ліберали скажуть - “якщо немає прибутків, то немає і податків, за які живуть школи, лікарні та мігранти”. Однак, лібералам невтямки, що їхнє дрочіння пісюна на податки, вільний риночок, успішний успіх та великі корпорації - це і є причина сьогоднішніх воєн, кризи імперіалізму, зародження технофеодалізму та нових типів фашизму. Простий робітник за день страйку не втрачає нічого. Корпорації та уряд за день страйку можуть втратити мільярди. Тому великі компанії мають піти до чорта, а на їх місце мають прийти кооперативи. А яке же тоді бути з податками? Світова ліва думка виробила доволі неоднозначні підходи до цього питання. Однак досвід України в умовах війни, чітко показав - там де держава дає у штангу, там громади збирають донати. Бо кожна установа, організація, школа та лікарня чітко знають скільки ресурсів їм потрібно для функціонування. І кожна громада, в якій чесна праця на першому місці - своєю ж чесною працею зможе забезпечити свої школи та лікарні усіма ресурсами. То для чого ж тоді усі ці органи влади, департаменти та інші бюрократичні установи? Люди можуть самоорганізуватися. Просто вони ще не пробували робити це на такому високому рівні, щоби роль держави стала такою, як і роль Британського короля - символічною…Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!