​Джокер: Божевілля на двохКінокритики другу частину рознесли з питанням "Навіщо це все?". Тут я згодна, адже перший фільм був самодостатній, продовження не потребував. Але нам все ж показали Артура Флека у в'язниці, де всі над ним знущаються, а він встигає зустріти фанатичну Харлі Квін. Половина фільму, то взагалі судова драма та мюзикл в стилі 1960-х. Але з цього ми нічого нового не дізнаємося: світ жорстокий, люди теж, і вбивця Джокер тут виглядає чи не найнормальнішим, а Леді Гага красуня і прекрасна співачка, як і Хоакін Фенікс.Розумію, що тут наче і намагалися говорити про нашу одержимість харизматичними негідниками, які нібито йдуть проти системи (Тампа, Маска за це і люблять їх фанати). І про викривлену реальність, яку нам створюють медіа. І все це нібито у новій формі - галюциногенні музичні номери в голові головного героя. Якщо в першій частині реальність від його фантазії було важко відрізнити, то тут це дуже театральна та метафорична історія. Але ми вже її бачили. Другий Джокер повторює першого.Знову є люди, які знущаються з Артура, знову система ламає його, а близькі люди обманюють. І він один в цьому злому світі, де тільки сила має значення.Але це все ж таки хороший фільм з неймовірними акторськими перформансами (Хоакін вже за це Оскара отримав), непересічною історією та дуже страшним задумом. Театральні номери неймовірно прекрасні та драматичні (світло, знімання, дизайн, грим - вау), а музичний супровід бере за душу.Перший фільм мене просто вивернув, він дуже некомфортний, різкий, болючий. Після нього присмак, ніби тебе в чомусь вимазали - депресії, самотності, булінгу, сварках з близькими. Другий має таку ж силу, просто ми вже це пережили. Нема ефекту вау, який був після перегляду оригінального. Пам'ятаю, як тоді у 2019 році після перегляду не могла заснути, бо думала про сенс життя. Цього ж разу згадувала костюми Леді Гаги.Божевілля на двох було б шикарним кіно, якби не було першого фільму. Але якщо ви не дивилися Джокер 2019, то Джокер 2024 можна дивитися як окреме кіно. Він не для попкорну, а для сліз. І він таки шикарний.P.S. Помітила, що обидва фільми критикують ті, хто очікували супергеройське кіно. Джокер та Харлі тут як неймовірна іронія нашого буття. І це точно не комікс.