Моя сестра з дитинства має інвалідність і все життя приймає ліки, які в Україні ми завжди купували за свої гроші. Їй назначена соцвиплата у розмірі 2000 грн. Яку весь час перебування сестри в Литві Україна намагається не виплачувати - то треба підтвердитися у Пенсійного фонді, то в Дії, то в банку. І це при тому, що в Литву ми заїздили з території України і перед виїздом були і в банку, і в соц.службі. Окей, це лірика. Розумію, що державі важко, грошей нема. Але нещодавно моя держава утнула те, чого я точно від неї не очікувала. В Литві сестрі підтвердили інвалідність, назначили лікаря, безкоштовні ліки та невелику доплату. Яку минулого місяця не виплатили. Вона звернулася про це з питанням і виявилося, що Пенсійний фонд України подав списки людей, які не підтвердили щось там у нього, і попросив литовські соцслужби по цим людям припинити виплати. Литовські служби дуже здивувалася і вирішили почекати, поки Україна і українці між собою щось порішають. Але ми то дані оновлювали ще до подачі цих списків.Тобто фактично Україна попросила не платити соцвиплати своїй громадянці з інвалідністю. Ми всьо порішали, литовці трохи офігівають від ситуації.А я весь день думала, яка користь від цього державі? Ось вона хоче, щоб її громадяни поверталися додому, і давить на всіх. А чим повернення моєї сестри, яка є тягарем для медичної системи та очевидно, що буде і фінансовим тягарем - допоможе Україні? Я завжди розумію, коли держава намагається зекономити або підловити на махінаціях. В цьому є сенс. А в цій ситуації якій сенс? Забрати ці 3 копійки в сестри, наробити нам нервів та додаткових візитів у соцслужбу.Якщо ви подумали, що це пост про ниття українки закордоном за виплатами, то це не так. Ми з травня 2022 року працюємо, самостійно за свої гроші знімаємо житло, і тільки сестра має невелику доплату. Але найголовніше, що в неї тепер медична допомога краще за ту, що була в неї в Маріуполі.  І ми насправді переживемо без української виплати, і без цієї. Просто в такі моменти дуже хочеться плакати, коли твоя державна система робить тобі підніжку, а державна система іншої країни допомагає тобі не впасти. Я люблю Україну, в мене нема ілюзій, хто ворог, а хто ні. Я однозначно повернуся, але іноді так хочеться побути людиною, яка кляне всіх і вся. Ну і понити.Загалом ситуацію ми вирішили, залишився неприємний осад, але ми з високо піднятою головою пішли працювати і донатити.