Суперника головного героя теж міняли двічі. Спершу фінальним опонентом Лінкольна Гока мав стати Клів Дін, чинний чемпіон і найсильніший важковаговик того часу, - але продюсери вирішили, що перемога Сталлоне над ним виглядатиме непереконливо. Наступного кандидата, професійного реслера, зняли з тієї ж причини. Зупинилися на Ріку Зумвальті. Логіка була така: образ Гока Сталлоне будував на Джоні Брзенку, а Брзенк реально перемагав значно важчих суперників, отже, глядач повірить. До речі, Зумвальту заплатили 10 тис. доларів лише за те, щоб він поголив голову для ролі; зачіска йому так сподобалася, що волосся він більше не відрощував.
🔹 Що сталося з фільмом
«Over the Top» вийшов у прокат 12 лютого 1987 р. у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі й наступного дня по всіх США; дистрибуцією займалася Warner Bros. За бюджету 25 млн доларів фільм зібрав у США та Канаді близько 16 млн - комерційний провал. Критики були прохолодні, а на церемонії «Золота малина» стрічка отримала дві антинагороди за роль хлопчика і номінацію для Сталлоне як найгіршому акторові.
Сам Сталлоне згодом визнавав, що зробив би фільм інакше: менш глянцевим, у міському середовищі, з оркестровою музикою замість безперервного потоку рок-пісень, а змагання в Лас-Вегасі похмурішими, без карнавальної атмосфери.
Проте довгостроковий ефект виявився протилежним касовому. Стрічка здобула культовий статус і на десятиліття стала головним, а для багатьох країн і єдиним образом армрестлінгу в масовій свідомості. Саме звідси, зокрема, у довідкову літературу потрапила версія про походження виду спорту від далекобійників, яка не має документального підтвердження.
🔹 Комерція та рекорди
«Over the Top» став галузевим синонімом надмірного продакт-плейсменту. Серед спонсорів були Faberge Brut, Budweiser, Armor All, Pinkerton, Toledo Scale, Duracell, Volvo White Trailmobile та Lewco Toys і відтоді в кіноіндустрії існує напівжартівлива формула «хочемо стільки ж продакт-плейсменту, скільки в Over the Top».
Компанія Lewco випустила лінійку фігурок за мотивами фільму. Прототипи зробили для Сталлоне в образі Лінкольна Гока, а також для Джона Брзенка, Брюса Вея, Ріка Зумвальта, Джонні Вокера та Кліва Діна.
Промокампанія була безпрецедентною і за медійним охопленням: матеріал інформагентства UPI про майбутній турнір і фільм вийшов у 1600 газетах США. За словами Коул, саме цей медійний тиск повернув у проєкт Сталлоне, який на певному етапі посварився з продюсерами й вийшов зі стрічки. Другим кандидатом Cannon на головну роль був Дон Джонсон.
🔹 Як склалося життя героїв
Джон Брзенк став справжньою легендою спорту, найтитулованішим рукоборцем в історії, понад 500 виграних титулів, окрема згадка у «Книзі рекордів Гіннеса» 2000 р.
Скотт Нортон, переможець професійної надважкої категорії, зробив кар'єру професійного реслера в Японії. Гарі Гудрідж, який виграв канадський відбір, згодом виступав у UFC та Pride. Дот Джонс, срібна призерка жіночої важкої ваги, стала відомою американською акторкою.
Кліва Діна не стало 10 травня 2011 р. - він помер від інфаркту. Ріка Зумвальта, який зіграв Булла Герлі, теж уже немає серед живих. Плексигласовий стіл із фінальної сцени зберігся у приватній колекції.