#примітка_поза_книжкоюОповідання «Ніч» Льва Скрипника, яке за словами одного з тогочасних критиків «сповнене вщерть екзотикою міського дна» має цікавий епізод. «Мало не прожогом біжу по грязюці туди, де, залита вогнями, гуркотить і плеще хвилями людей Катеринославська вулиця. Тротуари. Блискучі вітрини. З «Нової Баварії» рветься на вулицю ридання скрипки — тонке, жалібне. Крізь вікно я бачу музику. Він, мабуть, сліпий, бо лице йому дивно нерухоме — бліде, красиве обличчя, з тьмяним шклом очей. Двері пивної розтуляються, і хтось викидає на тротуар п’яну людину. Людина без кашкета, падає, блює, стогне. — Мій боже, ой боже мій, боже мій! І потім починає довго, з п’яним смаком матюкатися. Густа слина тягнеться йому з рота і повзе по шкіряному пальті… …Ех, великий, але напівзабутий уже Єсенін!. Де ж краса вашої «Москви кабацької»? Де ж краса розпачу і буйного одчаю «таких, как і ви, пропащих?». Хіба в блювотинні та липкій слині й довгих російських матюках. Чи не помилились ви, оспівуючи цю гидоту, оспівуючи блювотину ніжним жемчугом ваших слів? Мабуть. А в тім — пробачте… Мертвий ви (негоже чіпати мерців)…» Оповідання написане вже після 1925 року, тобто року смерті Єсєніна, а вулиця Катеринославська, яку згадує автор, в той час вже мала іншу назву: «13 березня 1919 року вулицю Катеринославську перейменували на честь більшовика Якова Свердлова. Сучасна назва – Полтавський Шлях була надана вулиці 27 червня 1995 року.»А от «Нова Баварія» це не просто паб, а броварня, на честь якої названо цілий район Харкова, і нині від Полтавського шляху до заводу так само рукою подати.