Source
annnabis | Рівно рік тому, 12 листопада, я втекла кинула напризволяще чоловіка, з...
237 Views/Reach
2025-11-12 17:13
Message №3091
Рівно рік тому, 12 листопада, я втекла кинула напризволяще чоловіка, згребла дітей, трохи речей і чкурнула на зйомну квартируЗа місяць до того мені приставили до горла ножа, після чого місяць регулярно годували годинними лекціями погроз, часто зачіпляючи і дітей - малий уже тільки загледівши тата весь трусився і починав плакати (опісля було сказано, що впродовж того місяця робилися неоднократні спроби все залагодити, от тільки я не знаю, що саме вважалося тими спробами - годинні погрози, чи періоди між ними, коли людина вдавала, ніби нічого не сталося або ж все, що вона робила то є абсолютна норма)І торік моїм мені подарунком на дн було те, що я знайшла квартиру і того ж вечора ми з малими туди з'їхалиСловом, три останні місяці 24го року були дуже веселими. Три тому що мій переїзд ніхто ж просто так не прийняв, мене далі переслідували дзвінками, повідомленнями і т.п., вимагаючи повернутись, поливаючи лайном, погрожуючи і не тільки мені (так, лайно і погрози мали переконати мене повернутись). Були дні, коли мене трясло і я боялась навіть підходити до вікон. Людина давно вже закріпила за собою статус провинутого рівня у наданні порожніх обіцянок, але ж погрози - не обіцянки, та й тривалість всього цього мене виснажила до краю. Загалом це великий клубок, який можливо колись я буду розв'язувати з психологомЗ чого я почала - я зірвалась з дітьми по суті в невідомість, не маючи сталої роботи як і особливої можливості її знайти, бо ж прив'язана до дітей і онлайн навчанняАле от уже минув рік, живем 👌Отакий хаотичний особистий дроп видала. Закрила спойлером бо думаю не всім воно треба