ЛЮТЬ

До війни був чатик для типу спілкування на психо теми від одного каналу. І, звичайно, що як завжди більша частина це росіяни. Загалом я там знайшла як тоді мені здавалося багато приємних та хороших людей, і спілкувалися ми буквально роками. До чого це я все пишу - був там один тип з міста Чебоксари. Це взагалі єдине, що я знаю про місто Чебоксари в принципі, що у мене там був один єдиний знайомий. Ну так от в перші дні війни він мені написав, що щоб я ховалася, а він через певний час приїде в Київ (!) де я тоді була, і забере мене в Чебоксари, щоб російська армія мене не ображала не гвалтувала. Тобто з одного боку у чувака був добрий намір мене ніби як "врятувати". Це означало, що він і вони всі прекрасно знали що буде робити й що робила й робить їх армія. По-третє, він був впевнений, що Київ скоро буде захоплений, й він зможе за мною приїхати як білий господар типу я не знаю рятує улюблену собаку. Чел вже кілька років як мертвий. Але я думаю інші люди в чебоксарах вони ж напевно десь +- такі саме. Не вважають себе злими, не думають, що щось не так. Ну а что, ето ж не ми, ето власть, армія, но не ми. Ми то хорошие. Наша б воля ми б всех хохлов к себе в Чебоксари забрали, ми ж то знаем, что когда барин серчает ето больно. Ми то добрие. Коротше, ніхуя не знаю про Чебоксари. Але мені цікаво, чи подобається їм там як воно горить. Що вони думають. А нас то за что?

Тікток взагалі така дивна соцмережа, інколи алгоритми починають без причини приносити тобі такі речі, які ти, здається, ніяк не наближала. Зараз він мені постійно пропонує відоси про напади собак, і я знаю як люди не люблять ці дискусії, але ну шо я можу зробити. Одне з відео, що попалося - люди запросили в гості подругу, яка боїться собак. І вони щось на кухні там готуються до вечері й собака починає сильно лаяти на цю людину, і стає в таку стойку вже агресивну. А вона чи то посуд мила чи щось таке й з нею стається жахлива істерика, просто типу її трясе й плаче. Господарі в цей час це знімають та сміються. І в коментах більшість пише про те "от собаки завжди відчувають погану людину". І от я уже на тій стадії, коли сил більше немає ніхуя пояснювати. Сподіваюсь, що люди, які думають, що їх собака почуяла "погану людину" на вас там павук впаде, змія виповзе, в ліфті застрягнете чи хз чого ви там боїтеся. Не можу пригадати скільки разів мене запрошували в гості, а я завжди попереджаю, що я просто ну пиздець як боюся мене паралізує нахуй. І жодного разу господарі не йшли назустріч. Якось ми сиділи на кухні й велика собака поклала мені голову на коліно і коли я намагалася поворхнуттся вона починала гирчати. Я кажу господарям будь ласка я вас дуже прошу чи можна щось зробити мені просто дуже дуже страшно. А шо не так? Собака у себе вдома. Я коротше сиділа дві години у фрізі, не могла поворхнуттся, зі сльозами на очах, мені взагалі було не в кайф там знаходитися, ти просто сидиш в напрузі й не можеш рухатися. Більше ми з тими людьми ніколи не бачилися, а до цього ніби прям здружилися. Якщо що я не їбанута, у мене немає більше таких страхів, я чомусь без невідомої причини впадаю в паніку тільки від собак. Особливо коли вони гавкають чи гарчать. А собаки мене терпіти не можуть якщо що. З роками ставало трошки краще, я дійсно намагалася це якось перемогти, але ну воно не перемагається. Так що більше я в гості до людей з собаками не ходжу, бо а) дискомфорт для тварини, б) дискомфорт для мене, в) дискомфорт для власника бо я буду просити якось мені допомогти. Але оце коли ти просто залишаєшся сльозами а над тобою сміються це було завжди так принизливо. Зате я блять павуків не боюся хз, чт темряви, чи зачинених просторів, чи привидів не знаю. Навіщо так робити, запрошувати й потім зневажати

Блін коротше мені згадалася така тупа історія. Десь в середині 00-х у мене був друг з однієї компанії та ми доволі часто прям спілкувалися і тусили разом. І коли ти живеш біля кордону з рашкою, то неминуче у когось є родичі в рф, хтось туди їздить і тд. Це вже були часи після першого майдану й жили ми в Сєвєродонецьку - порівняно маленькому місті в луг області, який відомий був своїм азотним заводом. Так ось, якось раптом цей мій друг почав просто постійно пиздіти на Україну. Бо він їздив до родичів в рф, а там прям все так круто й так класно, а у нас, звичайно хуйово й неправильно. І співпадіння було таке, що ці його родичі жили в місті Невіномиск, який відомий своїм єдиним азотним заводом. По суті - в радянському союзі "Азоти" в Сєвєрі та Нєвиномиску були найбільші, і їх взагалі не так вже багато було по всьому совку. І от цей чел опинився в двох саме таких містах. І вирішив, що там краще, велікая ж росія. Ми багато років не спілкувалися, але ніби як в 2022 коли Сєвєр окуповували, він звалив в цей Невіномиск. Наш Азот звичайно повністю розклали, він в окупації не працює й не думаю, що колись вже буде. А от по другому Азоту - смачно влупили й вже не перший раз. Цікаво, чи устаткування з Севера вивезли куди? Може як раз в нєвінохуй? Сподіваюсь, цей мій колишній друг зараз там і кайфує як воно красиво горить та ймовірно духмяно пахне сіркою

Вже про це писала кілька разів, але сорі мене дійсно цей факт щиро вражає до сих пір. Коротше в 2022-му році, коли на розвідка повідомила, що Іран буде передавати русні шахеди, то всі, абсолютно всі всі всі експерти - наші, західні, русняві "опозиційні" - казали про те, що їх НЕ може бути багато. Ну не може бути їх багато. Бо відстала країна. Відстала, загноблена, 40 років від санкціями, недорозвинена країна з дідами в чалмах. Ну шо вона там такого може передати? Це ж просто анекдот нахуй. Сміюсь, звичайно, таким нервовим божевільним смішком, знаєте. А друге, що мене вражає теж, так те, що останні 4 роки Китай як божевільний, просто неймовірними темпами переходив на електромобілі та скупляв росіянську нафту за дуже дешево та куди він її дівав? Закачував у величезні підземні сховища, щоб запас нафти був як кажуть, знаєте, "на випадок ядерної війни" лол. І зараз знову всі експерти в один голос кажуть як же так, Китай найбільший постраждалий від війни на Близькому сході, це ж союзник, 80% всього споживання іранської нафти. Коротше вони внатурі таке відчуття, що прорахували все дуже наперед. Готуються до війн, переживуть всіх та реал побачать трупи ворогів по ріці та оце все

Ще один лікнеп з нового скандалу в мережах, який сміливо додаємо в скарбничку «Український медіа-простір, – чи сталося не так, як гадалося»Кейс monobank, який розніс стрічку.Почалося все з посту Олега Гороховського про відеоверифікацію клієнтки.За словами СЕО банку, користувачку заблокували через російський 🤮 прапор на фоні під час дзвінка.Пост швидко розлетівся по Threads, X і телеграм-каналах.І далі стрічка зробила те, що робить завжди: розділилася.Одні впевнені, що це російський прапор.Інші почали копати.Знайшли профілі дівчини, її пости і пишуть, що це прапор Словенії, а батько дівчини у ЗСУ.Сама дівчина теж це підтвердила.Паралельно з’явилися десятки постів зі скрінами переписок з техпідтримкою mono про закриття рахунків.Хтось, навпаки, стає на бік Гороховського.Триває колективне інтернет-розслідування.Люди порівнюють прапори по кольорах і пропорціях.Шукають оригінальні фото.Знаходять старі пости.І от у цьому показовий для соцмереж момент.Коли історія стає вірусною, увага легко перемикається на деталі.І в цьому шумі губиться головне питання:Чому конфіденційна інформація клієнта взагалі опинилася у публічному пості.Наразі маємо другий пост Гороховського, який ніяк не прояснює ситуацію.За словами техпідтримки, monobank готує офіційний коментар.Ми знову спостерігаємо як особистість фаундера/ ТОП-менеджменту впливає на репутацію бізнесу. І постає питання: скільки ще скандалів має статись, щоб хоча б найбільші гравці взяли до уваги культуру комунікацій?

У мене є шизо теорія й зараз я вам її розкажу xDМоделі та селебріті знов стають все тоншими й тоншими. Світ зробив якесь коло й вертається, вірогідно, до свого природного стану. Згадала, як на початку нульових абсолютно всі рандомно знали той факт, що Майкл Джексон вибілює собі шкіру. А Мерлін Менсон видалив ребра щоб можна було самому собі смоктати прутня. Абсолютно всім відомий факт. Звідки він тоді взявся? Я не знаю, але це знали всі, переказували одне одному й це не викликало не те що подиву, а відчувалося як реальне. А чому ні? Сьогодні, особливо після файлів Епштейна, абсолютно серйозно триває дискусія, що Селена Гомес та Джим Керрі - насправді клони. Фільм Субстанція типу. А чому ні? Якщо вони дітей гвалтують, людей їдять, то може й "Субстанція" реальна. Мені здається, це все - маленькі ознаки, якісь дрібнички, які як ртуть маленькими крапельками лине одне до одного. Світ такий не тому, що це спричинили путін, Трамп, аятолла, хамас і хезболла, таліби та Орбан. Трамп і Орбан - тому що світ тепер такий. Все радикалізується. Буде більше локальних воєн як Пакістан/Афганістан. Менше терпимості. Знову "Триумф волі" - як медійний образ краси. Знов легке впадання в релігійний чи шизо екстаз. А чим таємне золото тамплієрів не те саме, що антиваксери? Захоплення езотерикою чи вищими таємними знаннями. Реактивність, напевно, розуму. Мені здається, якщо доживемо, ми ще колись побачимо в США громадянську війну ноу джоук. Нічого не буде як раніше. Вірніше, буде, але світу треба буде зробити нове коло. А поки що - тільки смерть, радикалізація та голод. Комусь - щоб вижити, комусь - щоб вписуватись в нові старі стандарти. Україна такою кров'ю купила Європі час, а та, здається, ним й не думала користуватися. Все реально божеволіє

Коротше, це неважливо, але розкажу, бо чому ні. Значить, в японському зоопарку мавпа народила мавпеня та відмовилася від нього. Його виховували робітники та дали йому плюшеву велику мавпу для емоційної підтримки. Коли він трошки підріс підсилили до загальної зграї. Мавпа маленька дуже мила, але зграя її не приймає, ображає й віральними стали кадри, як він дуже нещасний обіймає свою іграшку. Ясно, що всім шкода мавпу, але ніби як поступово його стосунки з іншими починають ставати краще. Але... Як зазвичай буває зі всім, що стає віральним - в цьому зоопарку тепер справжнє паломництво до цієї мавпи, вестерни в інеті дуріють масово (я не жартую), що жорстокі робітники зоопарку роблять це СПЕЦІАЛЬНО, ніяк не допомагають панчу, не переселяють, не віддають на  adoption (wtf) і заробляють на нещасний мавпячій дитині гроші та увагу. Ну здавалося б, історія й історія, мавпа і мавпа. Але я почитала сотні коментів, що пишуть люди й один з найчастіших - що, мовляв, на це важко дивитися. І люди через те, що їм важко дивитися і шкода мавпу готові її сепарирувати від зграї, не дати взагалі можливості жити серед своїх, але "врятувати". Мораль? Думаю, тут багато висновків. Наприклад, що життя несправедливе. Що інколи зграя тебе не приймає. Що не всіх треба рятувати. Але найголовніше, що мені подумалося - а може насправді емпатія це про мені важко відчувати щось, тому я хочу допомогти, бо мені стане краще. Бо це все завжди про мене. Фотка мавпи в коментах, розкажіть, що думаєтеА, ну головна моральна дилема - ви готові були б перетерпіти, що когось ображають але такий порядок речей і це необхідна плата для дикої тварини? Чи хотіли б врятувати тварину незважаючи ні на що?

Тільки тільки світла ставало трошки більше, вони всю ніч єбурили ті нещасні ТЕС і ракетами і шахедами, й як так розумію всі наступні дні дрони летять саме туди знов. Світло є 2 години вночі, 2 години колись там вдень. І так всюди Я бачу по знайомим люди просто йобаються головою, бо маєш вхопити ті години, щоб встигнути зарядити банки. Але ти майже ніколи не знаєш, коли воно саме буде, а коли ні. Цінність цих годин стає такою... Не знаю, як це описати навіть. Пишу це не ясно для кого - всі в такій самій ситуації. Можливо, для тих, хто давно закордоном, але не хоче з нами втрачати зв'язок. Можливо, для себе в майбутньому - щоб пам'ятати. Останнім часом чомусь часто-часто згадую Луганськ. Вже мало пам'ятаю і місто, і людей там. Так хочеться подивитися в обличчя тим, хто в 14-му обрав росію. Вони, звичайно, всі давно туди виїхали, але я не дружила з людожерами мені здавалося. Я дружила з цікавими розумними людьми й хочу глянути в очі родичам, які обрали сторону тих, хто хоче, щоб люди просто замерзли. Просто в повній темряві замерзли нахуй, угоріли, бо включали плиту, щоб зігрітися. Бо свічка впала й почалася пожежа. Щоб як в 19 столітті! Генерал мороз! Тупіє хохлі ха-ха! Не хочеться жити дуже дуже давно. Але хочеться жити назло. Як тараканиха, вагітна українською самосвідомістю

​​Memento MoriЗолотко фарбує машину завзято, з пристрастю — спершу наносить зелені плями, потім коричневі. Додає сірі прожилки, так що «фольксваген» стає схожим на якийсь сир із пліснявою. Відходить, прискіпливо дивиться, чухаючи підборіддя, і врешті додає до сірих прожилок жовті.Золотко — лисий, міцний і високий дядько за п'ятдесят. Він працює в самих шортах і гумових капцях, тому глядачі можуть оцінити його блискучу від поту, кремезну статуру. Щоправда, обличчя Золотка має аж надто суворий вигляд, тому зазвичай до нього ні в кого ніяких питань нема.Його тіло щільно вкрите татуюваннями - одне краще за інше: свастики, руни, мертві голови. Можливо, є навіть «мессершміти» й «тигри», але я не впевнений — їх аж надто багато, щоб визначити кожне. Відволікаю його важливим питанням:— Чуєш, Золотко, а ти часом не скінхед?— Га?.. — Золотко повертається обличчям до мене, але його розум все ще десь у світі камуфльованих машин. — А, та не. — Він киває на свої татуйовані руки. — Це все — ну як його... Отріцалово. Анархізм. Ну як ото зазвичай у тюрмі.Золотко продовжує фарбувати.Він — людина важкої долі. Набив писок командиру, коли служив у АТО, і загримів у тюрму на п'ять років. Там і ознайомився з «анархізмом». Вийшов у розпал нового вторгнення й одразу ж дременув на службу.Попри свій бандитський образ, Золотко не цурається роботи, і найбільше любить возитися з машинами. От як зараз. Камуфляжна текстура, яку він старанно виводить пензлем, плавно перетікає з пліснявих прожилок у леопардові плями, а далі — в дубове листя і казна що іще.Можливо, Золотко додав би й тигрові полоси, але вільного місця більше нема. Проте біла фарба ще є, тож він виводить напис «Memento mori» й довершує роботу хрестом із руною «тейваз» всередині.— От тепер — діло! — радіє Золотко й широко всміхається, поблискуючи золотими зубами.Я всміхаюся разом з ним і думаю, як тепер пояснити волонтерам, які попросили фото переданого фургона, що ми насправді не поціновувачі Третього Рейху, а навіть навпаки.Невдовзі фургон вирушить по казенні продукти, і, звісно, дорогою зламається. Але це вже зовсім інша історія.

Читала нещодавно коментар сео open ai про те, що витрачаються мільйони доларів на електроенергію через використання юзерами слів "будь ласка" та "дякую" в чаті. За останніми опитуваннями, десь 65-67% користувачів віддають перевагу спілкуватися з чатом в доброзичливій людській манері.Одне дослідження Washington Post, проведене у співпраці з дослідниками Каліфорнійського університету, вивчало вплив створення електронного листа із 100 слів. Вони виявили, що лише один електронний лист вимагає 0,14 кіловат-годин електроенергії, або достатньо для живлення 14 світлодіодних ламп протягом години. Якщо надсилати один електронний лист зі штучним інтелектом на тиждень протягом року, витрачається 7,5 кВт/год, що приблизно дорівнює вартості електроенергії, яку спожили 9 домогосподарств у Вашингтоні за годину.Тепер можна подумати, скільки мільйонів людей щодня спілкуються з чатом з абсолютно неймовірними цілями. В тт я бачила стільки всього: налаштування чату як особистого терапевта, романтичного фуррі партнера з далекої галактики, уявної бесті для пліток, розгадувача розкладів карт таро, розпусної сексі подружки та, звичайно, автора диплома та наукових робіт. У мене немає проблем з етичністю використання АІ, майже не хвилює планета та її благополуччя, коли нас 3 роки знищують і всім майже по ху ю, але це все - цікаво з моральної точки зору. Наші уявлення про людство там та футуризм і оце все. Згадую, як у мене був період захоплення класичною фантастикою. І з цього, що я читала, найбільше зачепило "Оголене сонце" Азімова, де невелика кількість людей живе ізольовано на цілій планеті, віддаючі перевагу спілкування з роботами, ніж з іншими людьми відповідно. Тотальна автоматизація призводить до того, що люди як втрачають зв'язок з іншими, так і поступово з реальністю))