Цей пост для тебе, дружеЗгадую як ми познайомились, тобі було ще 17, на першу ж зустріч ти приніс мені в подарунок кофту, ми гуляли біля річки, їли, сміялися, обійшли пів Києва, говорили про мотоцикли, татухи, музику, життя і війну…і тоді ти сказав мені що як тільки тобі виповниться 18 ти підеш воювати щоб захищати всіхВ глибині душі я сподівалася що ти передумаєш…але ти вирішив що будеш героєм. Через півроку тебе вже знала вся країна. Вийшов епізод від Азову. Пам’ятаю як ти потім прийшов на мій перший концерт, прямо перед відрядженням. Ти став дорослішим років на 5. Взимку ти знову повернувся і ми зустрілися в мене на Хрещатику. Я тоді тільки заїхала і здійснила свою мрію жити в цій квартирі. Ти як завжди приніс купу гостинців та подарунків. І знову поїхав. А через рік ти став обличчям Азову і висів на всіх плакатах Києва. Ти до сих пір на них. І там не просто двадцятирічний хлопець. Там справжній чоловік. Там геройЯ рада що в один день я вирішила зайти в запити і побачила твоє смс, інакше б я ніколи не дізналася як це мати такого доброго та вірного друга як ти, який завжди з повагою відноситься до близьких та друзів, який підтримує всіма силами і залишається поруч навіть будучи десь в окопах на прифронтових лініях. Дякую тобі за все. Побачимося післязавтра. На твоїх похованняхВічна пам’ять герою❤️‍🩹🫂🛡️