Аналітика: переклади і першоджерела | ​Том Купер. Війна в Україні 4 вересня 2002Том Купер знову застерігає в...

​Том Купер. Війна в Україні 4 вересня 2002Том Купер знову застерігає від зависоких очікувань щодо українського контр-наступу в районі Херсона – не слід чекати, що то має бути серія навальних атак. Відбувається «систематичне та повільне просування»; ну й, звісно, мови бути не може про те, що наступ не вдався – все це панічні інсинуації ворога.Повний текст перекладу Привіт усім [опубліковано 04.09 о 15:00 за Києвом]Останніми днями ми бачимо багато заяв про український наступ у Херсонській області. На початку навіть коли мета та масштаби операції були неясними, пропагандистська машина путіна занадто швидко скористалася можливістю назвати операцію «провальною». Чимало хто на Заході також слідували цьому тренду. [Говорячи щось] на кшталт «операція провалилася, тому що українці несуть втрати».Я почну цей звіт нестандартно*.Оскільки дехто [автор натякає на свій великий досвід дослідника – перекл.] «дійсно спеціалізувався» на (повітряних) війнах на Близькому Сході та в Африці, вся ситуація нагадує мені арабо-ізраїльську війну в жовтні 1973 року та особливо знаменитий «невдалий наступ Єгипту» на Синай 14 жовтня 1973 року. Дозвольте мені пояснити чому.Є десятки книжок і сотні, якщо не тисячі, статей про ту війну, де всюди написано, що цю операцію розпочали, аби зменшити тиск Ізраїлю на Сирію, і тоді в дію вступили два корпуси єгипетської армії (друга та третя польові армії), пішовши у наступ широким фронтом. Це призвело до найбільшої танкової битви з часів Курська, й ізраїльтяни виграли її з легкістю, а єгиптяни втратили 300, 400, 500 чи скільки там насправді основних бойових танків…Іронічно, але жодна з усіх книг і статей про цю операцію не була заснована на будь-якій документації....* На фото військовослужбовці ЗСУ підіймають прапор України над Високопіллям, колишнім великим опорним пунктом Росії на півночі Херсонської області, зранку 4 вересня 2022 року.Повний текст перекладу Переклад: Тетяна Саніна, Антон Шигімага, Антоніна ЯщукРедакція: Ростислав СемківОригінал тут