Мммм я нагадаю що адський мікс варіабельності рваного сну, світла (темні кімнати, ноутбук до опівночі), хаотичного часу їжі і навантаження (іноді це зайвий інтенсивний спорт, нажаль) створюють метаболічний шумА будь-який метаболічний шум погіршує і глюкозний контроль, і суб’єктивну стійкість, і відновлення. Тобто те що одна з моїх лекцій називається «будь нудним» - це не томущо це “дисципліна”, а просто ритмічна біологія любить повторюваність🤌🏼 наші системи не люблять складний режимЯкщо навіть відсунути якість їжі, тарілка - все одно інтерфейс між кишківником і відповіддю тіла. Що склади, те і отримали в стані. Базова модель справді проста (якщо по проявах, а не функціях): - білок як якір ситості й насичення, - клітковина як гальмо швидкості всмоктування і субстрат для кишківника, - жири - гормональний і ще ситісний буфер, - вуглеводи як дозований інструмент, а не паливо без керма. Чого виключаєте хліб картоплю гречку - не ясно) але і тільки на пасті далеко не поїдемо. Як і тільки на салатахЩо нового і важливого про білок. І чому стільки уваги йому (я рада, до речі): білок стабілізує ситість, допомагає утримувати м’язову масу, покращує переносимість дефіциту сну через кращу метаболічну стабільність, а достатній загальний білок і якість амінокислот усе більше розглядаються як частина здорового старіння і когнітивної стійкості. Докази для прямого когнітивного ефекту змішані, але для метаболічної опори - сильні(як ми бачимо на задньому плані, я в асоціації захисту птахів, купила домік для горобців, його атакували синички; ну все як в світі)