Свій—чужийЄ в українській мові присвійний займенник свій. Йому в сучукрперекладі не пощастило. Багато перекладачів про нього не чули і перекладають фрази типу he shared his opinion with us — він поділився з нами його думкою. (Річ у тому, що англійська мова не знає займенника свій, а перекладачі так тримаються за букву, що й самі його забувають.) Ще більше перекладачів тулять його скрізь, де треба і не треба: якщо якийсь займенник є в оригіналі, то буде й у перекладі. (Не треба перекладати всі без винятку слова оригіналу — це прямий шлях до поразки.) Займенник свій потрібен, якщо на нього припадає сигнал, коли присвійність важлива: щось у відтінку смислу зміниться, якщо його не буде. Перевіряється це питанням а не чий?…охоронці били їх прикладами своїх рушниць…А не чиїх?…вони ділилися своїми спогадами…А не чиїми?…минулого року він опублікував свою автобіографію…А не чию? Своя автобіографія — класичний плеоназм.…на додачу до своєї зарплати він отримував регулярні виплати з чорної каси…А не до чиєї?…він поїхав на море зі своєю дружиною…Нам точно треба підкреслити, що не з чужою?…вона втратила там своє здоров’я…Це моє улюблене. Всі приклади, на жаль, реальні. Just don't do it.#сучукрпереклад #пропереклад