Росія активувала українські ресурси із закликами "нам не потрібна вічна війна", "треба погоджуватись на мир - умови не такі й тяжкі". Крім вже засвічених політиків, підтягнули Арті Гріна, "філософа" Дацюка, "військового медика" Геннадія Друзенка...
 
Тепер вони озвучують класичний наїзд ботів в соцмережах: "не хочеш погоджуватись на вимоги Путіна - іди і помри в окопах!". Звісно, момент для інформаційної хвилі не надто вдалий: ЗСУ ударами по дата-центрах "Яндекса" критично знизила чисельність підтримки кремлеботів під подібними постами. Але, з іншого боку, Кремль все одно не міг пропустити момент, коли Трамп так вдало вчинив свій бізнес-перформанс і знов демонстративно образився на Зеленського.
 
До речі, з'явились нові аргументи: мовляв, Путін же кращий від Сталіна - а Фінляндія навіть зі Сталіним зуміла домовитись про мир. І Грузія ж домовилась з Путіним 2008 (втратила 20% території і перейшла під контроль Росії через російські капітали). То чому Україна на таке не погоджується?
 
Якась захмарно крива малоросійська логіка. Однак щойно нібито освічена людина починають порівнювати з Україною Фінляндію чи Грузію – матеріал можна одразу закривати, бо там цілковита маячня.
 
Поясню. Ні Фінляндія, ні Грузія ніколи не були складником (а точніше, фундаментом) ідентичності Росії. Тому щоразу це дійсно були домовленості переможеного народу з окупантом - але окупант в кожному разі не потребував від них нічого, крім майже символічного визнання підлеглості і лояльності. З Кавказом після всіх війн Кремль взагалі вийшов на дивне рішення: допоміг вибудувати кримінальні вертикалі, які і гарантували підлеглість. Чечню очолив найстрашніший бандит зі своїм кланом. В Грузії найбагатшого бандита зробили господарем країни.
 
Україну ж навіть не розглядають в такому контексті. Бо для домовленостей, для визначення підлеглого статусу треба як мінімум визнавати наявність іншої сторони. А Україна і українці для Кремля і росіян не існують. Фіни є, грузини є – а наші терени просто заповнені кимось обдуреними «зіпсованими русскімі». Тому і логіка спілкування була і лишається інакшою. Тому і домовленості неможливі – через заперечення суверенності України і існування української ідентичності. Хто напружуватиметься заради досягнення згоди з ходячими помилками, які просто мають повернутись на своє місце і перестати створювати проблеми?
 
Арті Грін просто повторює "час домовлятись, давно час домовлятись" - а заодно пробує звільнити для когось електоральний майданчик "помірковано проросійської опозиції" від вже заявлених претендентів.
 
Дацюка ж підверстали під трагічні завивання "Україну принесли в пожертву", "радикальні патріоти" (супер термін!) "женуть всіх вмирати" і практично захопили владу, бо "диктуватимуть свій порядок будь-якому керівнику країни". Тому їх треба "зруйнувати". Тобто, фактично Дацюк осмілів до того, що публічно закликав знищити бійців і цивільних, які проти капітуляції.
==
По факту від всієї цієї шобли маємо заклики капітулювати, «повернутись в тепле стійло», а не «домовлятись». Бо отакі факти – нас для Путіна немає як сторони домовленостей. Це може подобатись чи не подобатись, але це треба розуміти.
 
Що з цим робити – вже інше питання. Я переконаний, що в нас єдиний шанс: якщо страх Путіна втратити владу і життя через продовження війни стане більшим, ніж його страх перед завершенням війни (і раптовою втратою контролю над величезними ресурсами).