До Федеральної виборчої комісії США надійшло повідомлення про висунення Камали Гарріс (59 років, заміжня, без дітей, ямайсько-індійське походження) на посаду президента. Вона вже виконувала обов'язки президента, поки Байден в листопаді 2021 був під наркозом (така процедура). ==В контексті України зокрема і глобальної присутності США загалом Гарріс не надто оптимальний варіант: вона не виявляла зацікавленості чи обізнаності ані в питанні нашої війни, ані в питанні протистояння в Ґазі, ані в питанні Ірану (ядерної загрози, участі в експансії Росії та загалом розпалюванні війни на Близькому Сході), ані в питанні протистояння з Китаєм (і захисту Тайваню), ані в питанні стримування Кім Чен Ина. В цілому не було помітно її особистої позиції - Гарріс дотримується офіційного курсу Байдена і уникає особистих оцінок і примітних заяв. Промови найчастіше виглядають "водою" - достатньо заплутані, беззмістовні і навіть дивні, щоб їх розуміли найуважніші слухачі (і навіть читачі вже записаних слів). Гарріс, як можна спостерігати, прихильна до лібералізму аж до лівацьких виявів "всезагальної рівності" (і до прямого порушення законів: коли була прокурором Каліфорнії, не відкривала справ проти ЛГБТ-шлюбів, прямо заборонених в штаті; з іншого боку, її опоненти обвинувачують Гарріс в ухилянні від розслідувань проти корпорацій). Вона явно не прийме ніколи ідеї ескалації будь-якого конфлікту, навіть якщо це буде очевидний найкоротший і найдешевший шлях встановлення миру та відновлення економічної активності. Оточення таке саме (ще й пропалестинське - ХАМАС сприймають "борцями за свободу", а не терористами, потенційно ядерними). Американські розслідувачі стверджують, що за Гарріс в Білому домі "запанувала атмосфера нездорових інтриг, поділу на фракції і безгосподарчості". Власне, тепер, після офіційної відмови Байдена від балотування, республіканці вже не мають потреби його топити - тому вже почали перекидати відповідальність за всі провали і сумнівні рішення Байдена на Гарріс. В сенсі, "Дідусь заслужений, але старенький, а ти куди дивилась і чому приховувала від Америки його стан?! Ще й за його спиною ухвалювала погані рішення". Що можливе обрання Гарріс значитиме для нас? Ймовірно, посилення байденівської "стратегії невизначеності і малих кроків". "Підтримка до кінця" на словах та максимальне затягування рішень на практиці. Штучна прив'язка українського питання до геть інакших проблем, внутрішніх і зовнішніх, - і в такий спосіб заморожування рішень взагалі. З такого пункту зору егоцентричний і імпульсивний Трамп набуває привабливості. Бо він може раптом вирішити покласти край наїздам Путіна, Ірану, ХАМАС чи Ина - і розпорядитись про максимально жорстку відповідь. Гарріс на таке не піде за жодних обставин. Спостерігаємо далі. І не забуваємо, що працювати нам доведеться з президентом США незалежно від особи і партійної приналежності.