ГОЛОБУЦЬКИЙ | Продовження)==Так, величезна кількість наших громадян повели себе не к...

(Продовження)==Так, величезна кількість наших громадян повели себе не кращим чином. Вони не є патріотами — це безумовно. Але більшість людей є конформістськими і достатньо аморфними. Вони можуть не сильно любити Україну, не бути патріотами, але при цьому не втечуть звідси, не позбудуться України, як тільки щось станеться.Це аморфні люди, як з ними і з їхніми батьками відбулося у 1991 році, коли вони лягли спати в одній країні, а прокинулись — у зовсім іншій. І вони ж не побігли 90% назад у Росію чи в СРСР, вони просто прийняли таку реальність. І якщо тут з'являться росіяни, більшість з них будуть діяти так само.На жаль, патріоти втечуть чи загинуть на полях боїв, чи підуть у партизани, а більшість, як на окупованих територіях, скажуть: ну що, ну таке життя. І тут Буданов правий, але, на жаль, ніхто так не думає. Я скільки людям пояснюю, що буде. Я знаю історію, я вивчав історію. Ви тут можете обурюватися і все інше, але я жив у Росії, я знаю Росію. Вам дадуть копняком під зад, а якщо слово скажеш — пристрелять на місці або поженуть воювати проти Європи, проти українців, проти кого завгодно. І ти слово вякнути не зможеш.А люди... ну це недосяжно для їхнього міркування в 21 сторіччі. Ну така вже людська психіка, і нічого з цим не зробиш. І всі аргументи з приводу того, що зроблять з тобою росіяни, якщо вони захоплять територію — це настільки умовно, що для більшості людей воно не діє. Ми бачили злочини росіян. Велика частина не любить росіян не тому, що свідомо зрозуміла всі причинно-наслідкові зв’язки, а тому що росіяни вирвали їх із зони комфорту. Вони жили кожен своїм життям — комфортним, як їм здавалося, — а росіяни їх з нього вирвали.Я кажу про більшість людей, які не живуть у прифронтових містах, де кожного дня обвалюються будинки. І про Київ в тому числі. Так, нас зараз більше обстрілюють, але люди дивляться... Відбувається рутинизація.Поки тут не почнуть працювати “Градом” по місту і не почнуть заходити ДРГ у місто, то вони будуть думати: ну, неприємність, ну, всяке буває. Не так, що все — кінець, але некомфортно так жити. Їм некомфортно, бо роботи нема, бо ТЦК бігає, бо в метро треба спускатися, бо з торгових центрів виганяють тощо. От за це вони не люблять росіян.Ця тема дуже складна, її двома словами не поясниш. І держава, розуміючи це все, якщо вона розумна (що не про нашу державу, звичайно), але я ж усе-таки виходжу з державницьких позицій, — я вважаю, що, на жаль, як би це мені не було неприємно, але нам потрібні всі громадяни. Бо ситуація дійсно жахлива.Залишитися після війни навіть із більшістю територій, але без населення... У нас старіюча нація, і такою вона була ще до війни. Я впевнений, що якщо в нас почнуть вкладати гроші європейці, щоб ми не звалились у якусь Африку, то вони це зроблять, бо розуміють: у підсумку доведеться годувати все те, що залишиться від України. Бо якщо економіка не буде працювати — люди почнуть бігти в Європу. Але це буде не та частина, яка Європі потрібна, — молода, працездатна, — а ті, які вже не працюють, яким за 50–60 років.І якщо наша економіка почне розвиватися, нам потрібно буде думати не про те, як забирати паспорти у нерадивих громадян, а як давати їх бангладешцям, пакистанцям і всім іншим. Які варіанти?Якщо в нас усе буде погано, то нас залишиться 10 мільйонів, і ми будемо просто вмирати. Є конкретні демографічні графіки, скільки нас залишиться до кінця сторіччя.https://from-ua.org/uk/intervyu/677074-aleksei-golobuckii-v-ukraine-est-ogromnoe-kolicestvo-liudei-kotorye-zdut-kogda-otkroiutsia-granicy-ctoby-zabyt-o-sushhestvovanii-etoi-strany.html