ГОЛОБУЦЬКИЙ | Зеленський на зустрічі з головою ОБСЄ про наші перспективи з НАТО: «По...

Зеленський на зустрічі з головою ОБСЄ про наші перспективи з НАТО: «Потрібно звернути увагу і чесно сказати: нас там не бачать. І я вважаю, що це одна із причин, чому у нас війна. Бо не боялися, що Україна буде з кимось. Тобто Путін розумів, що за Україну ніхто не заступиться. Він розумів, що його армія більша і він може нас знищити. Якщо чесно, я вважаю, що ми маємо право вимагати від серйозного, сильного гарантії безпеки, який постійно претендує на лідерство світу».==Те, що в нас будуть серйозні ускладнення зі вступом до НАТО, було зрозуміло ще до перемоги Трампа. І врешті час проявити адекватність в цьому питанні: орієнтуватись на реальні, а не бажані речі. Я вже 2 роки кажу, що безсенсово випрошувати якісь умови вступу до Альянсу, виконувати чи не виконувати вимоги, вмовляти, що можна і без частини територій тимчасово, обіцяти подолати корупцію... Бо прийом України до НАТО точно не матиме жодного стосунку до відповідності якимось параметрам вступу. До НАТО нас приймуть тоді, коли Альянсу це знадобиться, а не нам. І не за правилами, а як найсильнішу армію перед наступним етапом війни з Росією. Який точно буде, причому через лічені роки. Залишення наших окупованих територій за Росією в будь-якому статусі закріпить перспективу повторного нападу. Те саме стосується ситуації, коли в якості «гарантій» Україні запропонують хіба гроші і зрою від Заходу. Не статус і не конкретні зобов’язання союзників.Отже, ще одна (13-та чи 14-та, якщо Велику війну з 24.02.2022-го рахувати окремо від війни з 2014-го) війна з Росією – річ вже вирішена і всім очевидна. Наша задача – на момент нового нападу відбутись врешті як держава. Розуміти, що наша гарантія безпеки – це наша власна ракетна програма, власні збройні виробництва і збереження та нарощування параметрів ЗСУ. І обов’язково – утвердження української України, україноцентричність суспільства і державної політики, а не розмазаність її толерантною кашею по всіх сусідах і по світу «ми орієнтуємось на всіх, ми враховуємо інтереси всіх». Також додає нам безпеки розуміння врешті Європою і Заходом, що нас необхідно підтримувати заради їхніх власних інтересів, безпекових і економічних. А не тому, що ми такі хороші. До цього вже дозріла Велика Британія, Франція, дозріває Німеччина. Ще один момент, який ми маємо сприймати адекватно, чесно визнати реалії. Нам потрібне заморожування війни, навіть якщо умови будуть неприємними, м’яко кажучи. Потрібне з тими ж цілями, що колись Мінські угоди: щоб добудувати армію, розвинути військові виробництва, звести врешті належні оборонні споруди всюди, де треба, створити нормальну і робочу правову основу оборони (сюди відноситься і система мобілізації)... Бо і так в же «з берега» ясно, що ніхто не буде дотримуватись нічого з тих папірців, які буде підписано з Росією. Ні ми, ні Захід, ні Росія. Кожен використає павзу для реалізації своїх власних задач. Для нас це буде обміном нашого номінально нейтрального статусу (бо ніхто не припинить взаємини ні з НАТО, ні з конкретними державами Альянсу) на згоду Росії призупинитись на певний час. Тобто, дати нам час зібратись і відновитись хоч трохи. А для Путіна це буде обміном примарних прагнень на ту ж можливість знов накопичити ресурс для війни. Можна не сумніватись, що заморожування Путін проголосить росіянам як «перемогу»: от, пишайтесь, потужна російська армія здобула нові території і вибила з України згоду на нейтральний статус.