Через Головну прохідну університету він проходив тисячі разів. І коли навчався в Аерокосмічному ліцеї, і коли став студентом 3-го факультету. Невже він міг собі уявити, що колись в ХАІ пролунає страшне слово «війна», а його фотографія з’явиться на меморіалі, разом з десятками інших хайовців… ІВАН ХЛОПЯНИК. Випускник ХАІ 2008 року. Рівно рік тому його забрала війна. Коли на роковини писався цей пост, відізвалися друзі по ліцею ХАІ, вчителі та одногрупники Вані. Десятки фотографій, спогадів. І краще за них не скажеш:Мій учень, моя права рука, мій студент і надалі друг. Відчуття, що втрачена частина мене. Ванюшко, я завжди так тебе звала! І саме Ванюшкою ти залишишся для мене! Назавжди в моєму серці.Світлана Харченко (класний керівник)Словами неможливо повністю передати, якою Ванька був людиною. Він піклувався і допомагав зовсім незнайомим йому людям. Що вже казати про друзів. (Олексій Ніколаєнко, найближчий друг).Ванька, мені дуже прикро, що пишу з такої нагоди. Ця клята війна забрала найдорожче в тебе, твоє життя. Ти був найкращий: друг, товариш, одногрупник. М'яких хмаринок тобі, спочивай з миром. Марина Тимченко (староста групи)Ваня. Людина. Друг. Плече. Спалах. Натхнення. Дякую Тобі. Спочивай з миром, Друже! Пам’ятаємо! Ми переможемо! А ти дивися з неба і радій. Звісно, коли буде змога.Олексій Мирошніченко (одногрупник)Іван Хлопяник. Випускник ліцею ХАІ 2003. Випускник 3-го факультету 2008. 14 грудня 2023 року під Мар’їнкою на Донеччині пішов в свій останній бій.Світла пам’ять тобі, воїне! І низький уклін від всього ХАІ. 🇺🇦Формат посту не дозволяє розмістити всі листи від друзів. Повний текст спогадів