Telegram statistics channel - @adligach

Запитали в ефірі — з чим повʼязана підвищена динаміка закриття ФОПів.1. Війна і мобілізація: частина підприємців змушена була виїхати з країни або доєдналася до СоУ, що призводить до закриття ФОП.2. Зменшення купівельної спроможності населення (Advanter Group в дослідженнях показує це як ключову причину закриття): попит на товари та послуги скоротився, особливо у сфері дрібної торгівлі та сервісів.3. Посилення податкового та регуляторного тиску: спочатку скасування пільгової ставки 2% з липня 2023 року, повернення повної системи оподаткування й перевірок. А з 2025 року — зростання податків (ВЗ зокрема) і повернення сплати ЄСВ (основна причина закриття на початку року)4. Міграція бізнесу в «тінь» (знов таки — через збільшення ставок податків на працю. При цьому «ФОПізація» зарплат не зростає) або у форму ТОВ: більші компанії вже не можуть використовувати ФОП як “оптимізацію”, а дрібні бізнеси — не витримують витрат на адміністрування.5. Структурна зміна економіки: частина ринків знищена війною (прифронтові регіони, сфери розваг, дрібний офлайн-ритейл).6. Втрата відчуття світлих перспектив — що вкрай важливо для початку підприємницької діяльності.

Сьогодні в мене день поведінкової економіки. Тобто і день лекції з цього курсу в КНУ, і день, коли ми презентували концепт бренду, який має змінити поняття та поведінку на одному товарному ринку (цілимося в глобальну нішу), і день обговорень соціальних змін в тематиці людського капіталу з міжнародними партнерами (до речі, я вважаю дуже правильною ідею включення в бюджет програми чекапів — тут дякую Юлії Свириденко і Уряду за втілення ініціатив!). Коли ми на початку створення Центр соціальних змін і поведінкової економіки намагалися зробити мапу соціальних змін, які потрібно реалізувати в країні, то здавалося, що це просто непідйомна задача. Але крок за кроком, проєкт за проєктом, практика за практикою — і вимальовуються пріоритети і послідовність суспільних трансформацій. Людиноцентрична держава — та, яка не тільки дбає, а ще й співдіє і створює можливості — потребує і збільшення відповідальності самих громадян. Активне довголіття, до- і перенавчання (протягом всього життя), готовність до переїзду (в інше місто у випадку структурного безробіття), власний пенсійний фонд, контроль і вплив у власному ОСББ і ОТГ — як і відмова віт патерналізму — це обовʼязкові умови спільнотворення країни найкращих можливостей. Власне, і наші бізнеси ми будуємо задля втілення такої візії.Investudio — це про пасивний дохід, накопичення, спроможність.Sensitive Village — про здоровий простір для активного життя, яке дає і пасивний дохід.Advanter Health — про ефективне управління здоровʼям на рівні великих систем.Ну а Advanter Group — про те як управляти майбутнім. І 30 років нашої успішної діяльності доводить, що все це працює. Добріше до своїх. І якщо відправився в Велику подорож — не бери з собою «єгиптян». Тоді і легше сприйняти нові сенси і втілити нові практики.

#суспільство #економікаЕкономічний прорив України неможливий без Людини в центрі можливостей. Україна 2035 — це країна, де найбільшою цінністю є здорові, освічені, вмотивовані люди з можливістю повної самореалізації. Людиноцентричність — стратегічна необхідність для побудови інноваційної економіки. Кожен громадянин має відчувати відповідальність за власний добробут, а держава — бути партнером, який надає якісні послуги, створює умови для розвитку, підтримує підприємливість та ініціативність. В основі — довіра та спільне творення нового суспільного договору.Інвестиції в людський капітал — один із найбільш ефективних способів зростання. 14,5 мільярдів доларів упродовж десяти років на здоров’я, освіту та демографію — це не витрати, а інвестиції з найвищим мультиплікативним ефектом. Освітня система має навчати українців критичного та рефлексивного мислення, креативності та здатності швидко адаптуватися до змін. Це фундамент для цифрової економіки та інновацій. Не менш важливо створити середовище, яке повертає українські таланти з-за кордону й приваблює тих, хто шукає країну можливостей. Україна має бути країною, куди хочеться іммігрувати заради ідей, кар’єри та майбутнього дітей.Ми бачимо Україну, в якій десяток університетів входять до ТОП-400 світу, стаючи магнітом для іноземних студентів і дослідників. Це — інтелектуальна інфраструктура прориву, підґрунтя для розвитку нових технологій, проривних стартапів і глобальних компаній, народжених в Україні.Людиноцентризм — це ядро всієї економічної стратегії. Саме люди створять трильйонний ВВП — через зростання продуктивності, креативності та взаємної довіри. ➡️ Детальніше про прораховані та змодельовані стратегії для України читайте у статті за посиланням.

Моя позиція залишається такою:1. Переговори не мають сенсу через відсутність зони для компромісу — інтереси є повністю конфронтаційними. Відповідно, переговори які можуть призвести до фактичної капітуляції або значних територіальних поступок — це пролог нового етапу війни. 2. Гарантії безпеки не працюють, якщо їх не дотримуються або якщо вони не підкріплені реальною силою і довірою. Потрібний реальний автоснапбек (описував раніше, в коментарі посилання).3. Захід не матиме ресурсів, політичної волі (особливо напередодні зміни влади у кількох європейських країнах) для тривалої підтримки і для збільшення військової допомоги (не кажучи вже про реальну військову участь).4. Час грає на користь росії: демографічно, ресурсно, інфраструктурно, навіть економічно (незважаючи на катастрофу, що наближається в економіці рф, проте є сценарій зростання підтримки рф з боку Китаю і зменшення допомоги Україні з боку ЄС).5. Єдиний позитивний шлях для демократичного світу — перемога України. А значить — нищівні економічні санкції (в тому числі вторинні), радикальна технологізація СоУ, збільшення інвестицій саме в український оборонно-промисловий комплекс, військова підтримка в збитті ракет і БпЛА над територією України і зброя для далекобійних ударів по території рф.

Мав кілька цікавих дискусій з Нілом Фергюсоном в кулуарах форуму в Києві.Зокрема щодо книги Ніла Фергюсона «Площі та вежі: соціальні зв’язки від масонів до Facebook» (The Square and the Tower, 2017) – фактично в ній Ніл пояснює, чому історію не варто вивчати і розуміти лише через рішення і поведінку держав, імперій чи союзів. Поруч із «вежами» (ієрархічні структури влади) існують «площі» (мережі горизонтальних зв’язків між людьми). І саме вони часто визначали хід подій.Ми в наших роботах це пояснюємо співіснуванням і конкуренцією ієрархічних і гетерархічних систем. Посилання на одну з наших із Аллою Петренко робіт.Вежі – церкви, монархії, бюрократії, корпорації — забезпечують порядок, але є негнучкими. Площі – клуби, ложі, Aspen комʼюніті, революційні комітети, соцмережі, бізнес-спільноти — динамічні, інноваційні, але нестабільні.Інтернет і соціальні мережі створюють безпрецедентно масштабні «площі», які підривають класичні інститути держави, медіа і науки. Це те, що як ми описуємо в наших футуропрогнозах, може привести до появи кіберократії як нових «веж».Висновки для України — які, власне, ми зробили ще у 2010 році та пізніше у 2012 році (Український республіканський клуб), коли почали (дуже повільно, слабко, без ресурсів — але мережево та базуючись на співдуманні і співдії) підготовку до Майдана:Мережі завжди в історії — не тільки в українській — були рушіями змін.У цифровому світі горизонтальні звʼязки, гетерархічні системи можуть бути набагато ефективнішими за ієрархічні державні структури (до речі, це ще одна слабкість «пласкої» моделі вузького коридору)Баланс влади циклічно переходить від ієрархій до мереж і назад: ієрархії дають порядок, мережі – інновації та спричиняють революції і фазові переходи.Ієрархії не встигають за швидкістю поширення інформації, мають низьку адаптивність і помилково вважають, що можна за день проголосувати закон у Парламенті, підписати його — і мережа не встигне зреагувати. А мережа — картонковий майдан — адаптивна, швидка, проактивна.Мережі нестійкі, ними можна маніпулювати, вони мають ризик радикалізації.Прогноз Фергюсона: XXI століття стане епохою боротьби між глобальними мережами (цифрові корпорації, терористичні угруповування, соцмережі — і я б додав: віртуальна і блокчейн економіка, ігрові спільноти) та державними інститутами («вежами»), а результат визначить характер світового порядку (фактично, це і є турбулентність 2017-2027(?) років перед фазовим переходом). 

«Вражаюча соціологія», що в атаці дронів поляки більше звинувачують Україну, ніж РФ — такий висновок зробили Data House Res Futura на основі вивчення дописів і коментарів у соцмережах:38% — Україна;34% — РФ;15% — Польща (держава);8% — Медіа;5% — НАТО.Аналіз Res Futura показує сильну поляризацію польського інтернет-дискурсу. Поширені емоції — страх, роздратування, недовіра — використовуються як інструмент інформаційної війни, спрямований на підрив довіри до України, НАТО або польського уряду.Спробували розібратися в причинах. 1. Причини — чому Україну звинувачують.1.1. Керована інформаційно-психологічна операція, «фабрика наративів» з боку РФ.Res Futura у своєму спеціальному звіті про хвилю дописів після інцидентів із дронами фіксує організовану кампанію, яка переводила дискусію з фактів на емоційні звинувачення й системно підривала довіру до інститутів Польщі та НАТО. Серед «гачків» — версії «провокації України», «bezradność rządu», «NATO nas nie broni» тощо. 1.2. Боти, аномальна активність.Res Futura раніше фіксувала повторювані фрази (“deportować” та шаблонні звинувачення), що штучно збільшують “негатив” і емоцію злості у стрічках — це є типовий індикатор координованої поведінки в мережі. 1.3. Втома, економічні тривоги.За 2024-2025 експертні огляди відзначають спад «ентузіазму 2022 року», зростання відчуття перевантаження системи соцпослуг та тривоги поляків щодо ринку ринку праці. Також негативний фон формує використання цієї теми в політичній боротьбі. 1.4. Низька довіра до інституцій та медіа у частини аудиторії.Офіційні комунікації (що це російські апарати, що Польща вважає обстріл актом агресії рф) співіснують у соцмережах з вкидами, типу «NATO nie reaguje». Так одна з цілей кампанії — ослабити довіру до НАТО та польської влади. 1.5. Системна присутність антиукраїнських наративів онлайн.Державні інституції Польщі та фактчерекри пишуть про стабільну високу присутність антиукраїнських меседжів у мережі, у т.ч. навколо тем «зловживання пільгами», «злочини», «депортація» — і це формує упередженість як тло для реакції на «гарячі» події. 1.6. Власні комунікаційні прорахунки державних інституцій Польщі.2. Чи реально є «розкол» в суспільстві в Польщі?Тренд на поділ ставлення до України у соціумі підтверджується кількома незалежними джерелами:2.1. Складні та охолоджені оцінки України та українців (нейтральність переважає, негатив зростає порівняно з 2022 р.). Звіт Центру Мєрошевського: лише 25% позитивних оцінок, 30% — негатив, 41% — нейтральні.2.2. CBOS (січень–лютий 2025): у регулярних замірах образ інших націй/іммігрантів видно поступове «нормалізування» після піку 2022 р., із відчутною часткою респондентів, які декларують дистанцію/непевність. Це не є «антиукраїнський» зсув, але показує відхід від емоційної підтримки до більш холодних оцінок. 2.3. Підтримка євроатлантичних устремлінь України — різко поляризована. У вересні 2025 IBRiS для «Rzeczpospolitej»: 52,7% проти того, щоб Польща підтримувала вступ України до НАТО, в підтримка — 40%. Це радикальна зміна порівняно з настроями 2022 року.2.4. Економічний вимір: не все «негатив». Опитування Onet показує, що 53,8% поляків оцінюють вплив українців на економіку як позитивний.Тобто розкол: у безпеково-політичних питаннях — більше скепсису; в економіці — більш позитивні або прагматичні оцінки.

Творець змін — ось хто для мене підприємець. Він бере усталену реальність, вносить в неї свою Ідею (візію) і втілює її. В цій реальності зʼявляється нова практика людей — тепер вони заходять в цю нову кавʼярню, накопичують цю нову крипту чи шукають цей новий йогурт. І готові обмінюватися. Тобто підприємець своєю діяльністю змінює простір життя, змінює ринок, змінює поведінку (практики). Згадаємо різні визначення. 🔹Франк Найт: «Підприємець — це той, хто бере на себе невизначеність, отримуючи прибуток як винагороду за ризик.»Не за ризик. А за дію — за створену зміну всупереч ризику. 🔹Стів Джобс:«Бути підприємцем означає жити кілька років так, як більшість не хоче, щоб потім прожити решту життя так, як більшість не може.»Щось це більше схоже на інші ролі в нашому суспільстві. На жаль, за фактичноі відсутності фондового ринку, довгих грошей. інституту репутації, це більше визнання прокурора. Підприємець в нашій реальності це радше на все життя. Коротке, на жаль. З інфарктом в 40. З кидками партнерів. З ворожо налаштованою державою. 🔹Ілон Маск:«Підприємець — це той, хто готовий їсти скло і дивитися в безодню. Якщо ти можеш з цим упоратись, тоді ти підприємець.»Різні вони, підприємці. Не усім бути таким як Маск. Не всім йти по головам. Але «упоратись» — це точно про підприємців. Особливо якщо «упоротість» і «упертість». 🔹Пітер Друкер:«Підприємець завжди шукає зміни, реагує на них і використовує їх як можливість.»Мені не подобається більшість визначень Друкера. І це — особливо. Підприємець має творити зміни, а не реагувати на них. Тому більше мені подобається як казав 🔹Йозеф Шумпетер: «Підприємець — це новатор, що здійснює “творче руйнування”, створюючи нові комбінації факторів виробництва.». 🔹Роберт Кійосакі: «Підприємець — це той, хто бачить можливості там, де інші бачать проблеми.»Теж мені цього замало. Бо замало — бачити. Важливо — діяти. Змінювати.

Ольга Духніч:«Армія та суспільство мають доволі різні мети, армія - про перемоги та ефективну війну, суспільство. - про людину та її перспективи.Вже на цьому рівні між армією та суспільством в Україні існує діалог, часом напружений. При цьому суспільство мислить армію своєю складовою в повній мірі, а ось армія мислить суспільство своєю складовою в дуже окремому сегменті.Логіка законодавства в більшості країн, і Україна не виключення, така, що суспільство має функцію нагляду за армією, її виконує Міністерство оборони, де міністр - цивільна людина.А ось прецедент, коли армія має функцію нагляду над суспільством теж зустрічається і має своє конкретне визначення і назву.Ситуація з українським суспільством така, що воно обмежує себе в протестах під час війни. Це обережне суспільство, але при цьому агентне і субʼєктне.Якщо воно перестає себе обмежувати в протестах під час війни, значить, причина настільки суттєва, що рішення Генштабу, наприклад, заборонити протест, буде вірогідно проігнороване.А це вже складніша задача, бо в такому випадку легітимність цієї інституції буде підважена.Я б в це не гралася і не хотіла, щоб моя держава грала в гру на послаблення своїх власних інституцій і їх легітимності під час війни.А це прям стає любимою грою.А ось те, що громадянський протест треба охороняти і робити його простір максимально безпечним - це свята правда.Але це функція правоохоронних органів, які захищають і убезпечують мирні зібрання громадян.»https://www.facebook.com/share/p/16wqaSZmbL/?mibextid=wwXIfr

І ще для дискусії:Гарантії не поновлення війни1. Автоматичні тригери (вписані в закони США/ЄС/ВБ/Канади): перелік актів порушення і відповіднийперелік санкцій і військової допомоги, що вмикаються без додаткових голосувань в парламентах.2. Моніторинг і верифікація: сенсори, супутникові дані, БпЛА коаліції.3. DMZ під коаліційним мандатом з правом швидкого зупинення провокацій чи наступальних дій.4. Експортний контроль, інтегрований з розвідданими: заборона імпорту критичних компонентів подвійного призначення до РФ; автоматичні вторинні санкції на порушників.5. Довгострокова перевага в повітрі для України (ППО/ПРО + далекобійна зброя) — як умова миру, а негарантії «на потім».6. Фонд відбудови України: заморожені активи РФ, відсотки від їхнього використання (до моменту передачі Україні тіла активів); воєнний репараційний компонент. : За порушення росією умов — збільшення частини активів, що безповоротно переходять Україні.7. Варіант, який потребує окремого моделювання і містить багато протиріч: можливість додавання«китайської клаузули» до гарантій. Китай у складі верифікаційної місії (разом із Швейцарією, Туреччиною та ін.). У випадку порушень РФ — автоматичне згортання китайського експорту критичних компонентів та фінансових послуг російським контрагентам плюс розширення вторинних санкцій G7 на канали, які Пекін зобов’язується не використовувати. Це узгоджується з лінією китайських експертів: війна шкодить відносинам КНР–РФ, і Пекін не зацікавлений у «вічній війні».

Reuters опублікували основні положення пропозиції путіна про припинення війни в Україні:1. Припинення вогню до досягнення всеосяжної угоди точно не буде. 🟰На жаль це реалії. Але варто наполягати на припиненні вогню для подальших переговорів. 2. Київ має повністю вивести війська з Донецької та Луганської областей.❌ Це неприпустимо ані з точки зору Конституції Україні, ані з логіки стратегії. 3. Росія заморозить лінії фронту в Херсонській та Запорізькій областях.🟰Теоретично може бути умовою припинення вогню. 4. Повернення під контроль України ділянок у Сумській та Харківській областях.✅ Це має відбутися не в форматі «обміну територіями».5. Формальне визнання суверенітету Росії над Кримом.❌ Це неприйнятно 6. Скасування як мінімум частини санкцій проти Росії.❌ Це неприйнятно за будь яких умов. 7. Україні буде заборонено вступати до НАТО.🟰Теоретично може бути прийнятним за умов гарантій безпеки еквівалентних 5 статті статуту НАТО та двосторонніх гарантій безпеки і участі України в нових безпекових союзах. 8. Офіційний статус російської мови в окремих частинах України або на всій території країни, а також вільна діяльність Російської православної церкви.❌ Це неприйнятно за будь яких умов. Але сама постановка питання про «Російську церкву» — ще один аргумент на користь якомогошвидшої і повної заборони УПЦ МП, бо це «палєвно», з урахуванням того, як вони пробують переконати, що не є «російською церквою». Про те, яка може бути стратегія України на переговорах і навколо них — писав раніше.