Тим часом (кажуть) відкати на Енергоатомі підскочили до 30%. Це до того, що мені пишуть, мовляв, «саджати — це пріоритет».Не працює. «Саджання» одних «друзів» посилює монополізацію потоків іншими «друзями» — це шлях до посилення автократії.Посадки мають балансуватися побудовою інституцій, позитивними практиками, інструментами контролю і привенції. «Саджання» — важлива необхідна умова. Але не достатня.«Саджання як пріоритет» перетворюється на інструмент кошмарення Пивоварського, Кудрицького, Шабуніна. Важливо щоб зʼявився страх бути посадженим у тих, хто краде. А не у всіх, хто працює на державних підприємствах чи в органах влади (що паралізує ухвалення рішень, швидкість і дебюрократизацію). Потрібно, щоб державна служба користувалася повагою. І була відкрита і бажана для професіоналів — інклюзивні інститути.І щоб була невідворотність для крадіїв і корупціонерів. Бо зло — це також і про тих, хто погоджується давати хабарі, будувати за крадені гроші, відмивати корупціонерів в телеграм каналах. Невідворотність — як нова практика.І чесніть — як базова норма.І поки вимагаємо і чекаємо рішень від ВР, Президента, КМУ варто б запитати і тих, хто постачав (і постачає) в Енергоатом, хто працює там, в кого вимагали відкати, хто виконував злочинні накази і «прохання» — де ви? Де ваші сміливі вчинки тепер? Ми не вийдемо з кола «влади друзів» доки ви не допоможете вивести всю систему на чисту воду. Або доки вас не виведуть. Невідворотність.