Ну, Шекспіра ми дочитали.
"Річард ІІІ" — найбільш відома п'єса в збірці, "Все царство за коня!", кривий Річард Ґлостер (от, до речі, де потрібна літера Ґ, то це в цій п'єсі, бо там же ж Едварду наворожили, що він від неї помре, а в перекладі Бориса Тена, звісно, всі пишуться з Г, бо такі часи), бідолашні маленькі принці в Тавері. Так, це та сама п'єса, з якою полемізує Джозефіна Тей в "Дочці часу". Роман Тей дуже цікавий (хоча я читала мало не 40 років тому), ну і п'єса теж нівроку.

Річард одразу виходить на сцену і рекомендується: добрий вечір, я гидкий некрасивий професор Моріарті сволота Ґлостер, який вбив кількох Едвардів і планую вбити ще парочку. Це він потім повторює ще кілька разів, приблизно після кожного Едварда.
Далі починають прибувати ешелони дійових осіб, яких, як то заведено в Англії, називають не на ім'я, а за титулами, а титули ці змінюються з кожним новим вбитим едвардом (бо всі переходять на наступну сходинку), тому я собі не уявляю, як можна розібратися в цій п'єсі, дивлячись її в театрі без вікіпедії під рукою. Також місце дії весь час переноситься, іноді заради одного монологу, тому як це ставлять — теж не уявляю.

Однак п'єса дійсно сподобалася мені більше, ніж дві попередні, і здається більш зрілою і продуманою в сенсі архітектури — дві інші фактично просто хроніка подій, а тут в центрі все ж сякий-такий герой, який іноді навіть проявляє схильність до рефлексій. Цікаво, що насправді це друга п'єса Шекспіра за порядком створення (якщо всі частини Генріха 6 вважати за одну п'єсу), і між нею і "Річардом ІІ" — першою п'єсою в збірці й по хронології подій — він написав мало не всі відомі твори канону, ну окей, далеко не всі, але там, зокрема, "Ромео і Джульєтта". А між Річардом 2 і Генріхом 4 — "Сон літньої ночі" (який ми з чоловіком пару років тому намагалися подивитися в Театрі на Подолі, але не витримали модернізьму й після антракту пішли пити пиво в найближчому ганделику) і "Венеційського купця". А так і не скажеш.

В цілому ця збірка викликала в мене бажання почитати — ні, не більше Шекспіра, а щось фундаментальне про історію Англії або Великої Британії. Це бажання бродить давно, але не втрачаю надії, що мені хто-небудь дасть її перекласти :)

Ну що ж, тихої ночі не було (сподіваюся, ви в порядку, наскільки можливо), а продуктивний день має бути, бо я, схоже, в переїздах загубила доволі великий фрагмент перекладу, і якщо він не знайдеться в дорожному комп'ютері, доведеться робити його заново. Тому про всяк випадок треба на це залишити час.