Клієнт: Вона сьогодні сказала мені, що в мене не вистачить мізків побудувати те, що я хочу.Я: І що?Клієнт: Що це за мати, яка таке говорить своїй доньці?Я: Що саме тебе зачепило в її словах?Клієнт: Що вона в мене не вірить.Я: Вона повинна?Клієнт: Так. Хіба ні? Хіба це не те, що роблять люблячі батьки?Я: Батьки бувають різні. Я не думаю, що в цьому твоя проблема.Клієнт: А в чому?Я: У тому, що ти з нею погоджуєшся. І тому тобі боляче. У тебе є бажання будувати і водночас сумнів, що ти не зможеш. І коли тобі говорять те, що ти й так про себе думаєш, тебе накривають розчарування в собі й злість на навколишній світ.Клієнт: Це так. Що ж мені тоді робити?Я: Прийняти ту частину, з якою ти погоджуєшся.Клієнт: Що в мене немає мізків?Я: Так.Клієнт: Я справді часто так думаю.Я: Я теж.Клієнт: Ти теж?Я: Так.Клієнт: Але в багатьох речах ти явно дуже розумний.Я: Як і ти.Клієнт: Тобто для чогось мені вистачить мізків, а для чогось ні?Я: Саме так. Так виглядає прийняття.Клієнт: І я могла б так відповісти матері й продовжувати почуватися добре.Я: Так.Клієнт: І в деяких речах вона хороша мати, а в деяких їй варто попрацювати над собою.Я: Як і нам усім…Якщо маєте бажання розібрати свої болі, пишіть мені в особисті👇👇👇@lozovtsov