Як бути почутим.Я часто пояснюю своїм дітям, що в будь-якому нашому контакті, у будь-якому обміні є дві складові.Дві різні валюти.Перша – підтримуюча.«Ти мій улюблений синочок, я так за тобою сумую, ти такий розумний» – це підтримка.А якщо я кажу: «Ну чому ти не виніс сміття?» – це друга складова, фрустрація.І ось я завжди питаю своїх дітей: яка з цих транзакцій дешева, а яка дорога.Вони вже знають відповідь.Підтримуюча – у десять разів дешевша.Тому що сказати «я тебе люблю» – це легко.Але близькість, побудована тільки на підтримці, на самих «люблю-милий» – веде до стагнації.До безконфліктності, яка насправді – глухий кут.Вона не дає можливості познайомитися по-справжньому.Не дозволяє повідомити іншому, чого тобі насправді не вистачає, що болить, чого ти від нього хочеш.Вона дає щось життєво важливе – підтвердження любові.Але ростемо ми за рахунок фруструючих транзакцій.Фрустрація – це ж позбавлення.Дефіцит.Повідомлення про те, чого в мене немає, а не про те, що в мене є.Саме в цій зоні дефіциту, незадоволеності і відбувається розвиток, рух, зустріч із кордонами.Якщо ти хочеш отримати щось від іншого – від сина, від брата, від кішки – перше завдання: бути почутим.Потрібно, щоб вони ВІДКРИЛИ ВУХА.Якщо ти хочеш, щоб твій партнер, син відкрив тобі кватирку, повернув вуха, очі, голову – ти повинен спочатку дати йому десять підтримуючих повідомлень.Десять разів підтвердити: «Я тебе люблю».Десять разів сказати братові, що він лапочка, що ти за ним сумував, що він важливий.І тоді – він повернеться до тебе.Він надасть тобі кредит довіри.І ось тоді, на цей кредит, ти можеш вкласти своє одне, але дуже важливе, фруструюче повідомлення.Тоді ти можеш сказати синові: «Дивись, для мене дуже важливо, коли ти не в телефоні з ранку до ночі, а коли ми з тобою хоча б двадцять хвилин просто проводимо час разом».І він тебе почує.Тому що перед цим були ті десять життєво необхідних підтверджень любові.А якщо підійти й одразу кинути: «Ану вийшов з комп’ютера. Зверни на мене увагу. У тебе що, батька немає?» – він, у кращому випадку, скаже: «Тату, зараз».А частіше – просто не почує.Не тому, що він поганий.А тому, що його вуха рефлекторно захлопнулися.Від фрустрації, яка прийшла без кредиту довіри.Будь-яка фруструюча транзакція, саме її звучання, автоматично викликає захисну поведінку.Якщо ти крикнеш: «Тату, я тебе ненавиджу!» – тато почне захищатися, а не слухати.Якщо копнеш кішку – вона втече.Яким би важливим не було твоє повідомлення для вас обох, воно впиратиметься в глуху стіну оборони.Тож бути почутим – це не право сильного.Це бухгалтерія стосунків.Це розуміння, що дороге, важке, важливе повідомлення про твою потребу вимагає передоплати.Передоплати у вигляді теплих слів, які підтверджують: «Я прийшов не війну оголошувати. Я прийшов, тому що ти мені дорогий. І наш зв’язок – дорожчий за цю розмову».І тільки на цьому фундаменті можна будувати все інше.