На що я опираюсь?Мала вчора цікаву роботу про минулий досвід. Завжди в нейрографіці малювала його колом, внизу - це те, на що я опираюсь сьогодні.А вчора вийшло інше.🥲 Єдине, що я боюсь - це знову помилитись.Знову бути кинутою та використаною.Боюсь згоріти.Тому придумую стопятсот відмазок.Тому роблю щось таке, де немає ризику.Підсвідомо.Занурилась і подивились в сам початок.З яким наміром я заходила?Вмовляла себе чи летіла стрімголов в новий досвід?А що моє тіло відчувало?Нічого.Знаєте чому я відновила #місце_щасливих_людей?🌞Коли Ксеня Василишин запитала: - ти не хочеш відновити цей проект? Можливо інакший формат. Не думала? - інакший формат? - перепитала я і пірнула думками в бачення цього "інакшого формату" - Так, можливо... Без 100500 навчальних ефірів, без теорії, без серйозності, без успішного успіху, без потоку знань, без постійних продажів....МожливоНехай це буде місцем підтримки та веселощів, місцем творчості та позитивних емоцій. Так.І подарунки. Дівчата так раділиІ поговорити.І поспіватиДивне місце виходитьНеправильне якесь.Але тут сталось те, після чого неможливо було зробити інший вибір.Це неможливо НЕ відчутиНеможливо зробити вигляд - "ой, здалось"Зреагувало моє тіло.В мені почали розпускатись квіти, побігли струмочки радості, і це було таке ЖИВЕ відчуття спраглості за цим проектом.Я розплакалась, бо дуже неочікувано.Дивно.Але чесно.Я не знаю, куди нас приведе відновлення спільноти, але це мало статись.Потім розберусь - для чого 🙂Слухайте тіло. Не розум.Нехай у вас цвітуть всередині сади, коли ви творите Всіх обіймаю.Люблюі до зустрічі на каві, в онлайн чи якійсь події