Source
УПОВНОВАЖЕНИЙ З ПИТАНЬ ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ЗА ОСОБЛИВИХ ОБСТАВИН | ЇЇ ІСТОРІЯ«Я надію не полишаю. Я все одно продовжую його шукати, тому ...
6 000 Views/Reach
2026-10-03 09:00
Message №6033
ЇЇ ІСТОРІЯ
«Я надію не полишаю. Я все одно продовжую його шукати, тому що в будь-якому випадку він має бути вдома»
Мене звати Людмила. Я шукаю свого чоловіка, який зник безвісти 28 травня 2022 року.
Він був військовим. У 2020 році добровільно підписав контракт, брав участь в АТО. Потім ми переїхали до Чернівців. Я сама з Одеси.
Перед початком повномасштабної війни чоловік перебував на навчанні. Саме 24 лютого він мав приїхати додому.
Але вранці подзвонив і сказав, що почалася війна і тому він не приїде.
Наступного разу ми змогли побачитися, коли їм дали трохи часу перепочити. 16 квітня я приїхала до нього. Була поруч із ним близько півтора місяця.
21 травня ми розписалися.
А вже 22 травня вони поїхали на Донеччину.
Коли ми спілкувалися, я запитувала його, де він. Він сказав, що перебуває неподалік від того місця, де раніше був під час АТО. Я знала ті місця, тому що кілька разів приїжджала до нього.
Потім він зателефонував і сказав, що вони йдуть на якесь відповідальне завдання.
Попросив молитися за нього.
28 травня я йому не телефонувала. Думала, що він на завданні. Він сказав, що сам подзвонить.
Увечері мені зателефонував його друг і сказав, що є погані новини.
Наступного дня, 29 травня, я пішла до військової частини. Там уже дізналася, що мій чоловік зник безвісти.
І з того дня почалися пошуки. Надія і віра в те, що він усе ж таки живий.
Я почала шукати його одразу.
Згодом стала координаторкою сімей нашої бригади за вагнерівським напрямком — родин наших хлопців, які зникли у період з 2022 року до червня 2023-го.
Я збираю відомості, передаю їх дівчатам, а вони далі передають інформацію до державних структур і вже навіть на міжнародний рівень.
А про мого чоловіка досі немає жодної інформації.
Ні щодо полону, ні щодо того, що він загинув.
Спочатку були версії, що він міг загинути, але вони не співпадають.
Тому я надію не полишаю.
Я все одно продовжую його шукати, тому що в будь-якому випадку він має бути вдома.
———————————————————
P. S. Пошук триває. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов та всі залучені до розшуку служби продовжують роботу для встановлення долі зниклого військовослужбовця. Віримо і сподіваємося на добрі новини та повернення додому.
«Я надію не полишаю. Я все одно продовжую його шукати, тому що в будь-якому випадку він має бути вдома»
Мене звати Людмила. Я шукаю свого чоловіка, який зник безвісти 28 травня 2022 року.
Він був військовим. У 2020 році добровільно підписав контракт, брав участь в АТО. Потім ми переїхали до Чернівців. Я сама з Одеси.
Перед початком повномасштабної війни чоловік перебував на навчанні. Саме 24 лютого він мав приїхати додому.
Але вранці подзвонив і сказав, що почалася війна і тому він не приїде.
Наступного разу ми змогли побачитися, коли їм дали трохи часу перепочити. 16 квітня я приїхала до нього. Була поруч із ним близько півтора місяця.
21 травня ми розписалися.
А вже 22 травня вони поїхали на Донеччину.
Коли ми спілкувалися, я запитувала його, де він. Він сказав, що перебуває неподалік від того місця, де раніше був під час АТО. Я знала ті місця, тому що кілька разів приїжджала до нього.
Потім він зателефонував і сказав, що вони йдуть на якесь відповідальне завдання.
Попросив молитися за нього.
28 травня я йому не телефонувала. Думала, що він на завданні. Він сказав, що сам подзвонить.
Увечері мені зателефонував його друг і сказав, що є погані новини.
Наступного дня, 29 травня, я пішла до військової частини. Там уже дізналася, що мій чоловік зник безвісти.
І з того дня почалися пошуки. Надія і віра в те, що він усе ж таки живий.
Я почала шукати його одразу.
Згодом стала координаторкою сімей нашої бригади за вагнерівським напрямком — родин наших хлопців, які зникли у період з 2022 року до червня 2023-го.
Я збираю відомості, передаю їх дівчатам, а вони далі передають інформацію до державних структур і вже навіть на міжнародний рівень.
А про мого чоловіка досі немає жодної інформації.
Ні щодо полону, ні щодо того, що він загинув.
Спочатку були версії, що він міг загинути, але вони не співпадають.
Тому я надію не полишаю.
Я все одно продовжую його шукати, тому що в будь-якому випадку він має бути вдома.
———————————————————
P. S. Пошук триває. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов та всі залучені до розшуку служби продовжують роботу для встановлення долі зниклого військовослужбовця. Віримо і сподіваємося на добрі новини та повернення додому.