ЇЇ ІСТОРІЯ

«Я дуже тебе чекаю, синку»

Мене звати Світлана. Я шукаю свого сина, який зараз, ймовірно , знаходиться у полоні. Я дуже його люблю, чекаю та вірю у його витримку.

Він пішов до ТЦК, його визнали придатним і забрали на службу. Зник він на День Незалежності у 2025 році.

Через декілька днів я побачила на сайті публікацію про його полон і повідомила про це слідчого. Після цього ми зробили портретну експертизу. Я дуже сподіваюся, що він живий і повернеться додому. Нехай це буде через два роки, через три роки, але він повернеться.

Синочку, я дуже тебе чекаю. Тебе чекають усі: рибки, киця, машина, дача. Коли ти повернешся, ми з тобою обійдемо ще пів світу.

Я тебе люблю, чекаю і буду чекати до останнього свого подиху.

——————————————————
P. S. Ще у червні минулого року командою Управління (Секретаріату Уповноваженого) у відкритих джерелах було виявлено фотографії сина Світлани, які окупанти поширювали у своїх Telegram-каналах.

За допомогою спеціалізованих програмних модулів було проведено верифікацію особи, після чого відповідну інформацію направлено до НПУ, НІБ, КШ та СБУ для вжиття заходів у межах компетенції.

Водночас офіційного підтвердження від російської сторони через МКЧХ щодо перебування її сина в полоні до цього часу так і не надійшло.