Коли почалася війна я була ще мала Мені лише десять минало. В чому дитинства мого є винаЩо в мене його відібралиРозхитане місто не бачить туристівНе бачить людей. Пустота. Лиш кулі летять кришталево чистіДо мого вікна. Дорога до волі стелить набої Навколо мій світ— решето. Я розумію цю правду убогу,А мене зрозумієХто? Чула як вітер кричав у будинках— в підвалі тремтить цуценя. І я разом з ним. Не маленька дитинка! Доросла! Доросла вжеЯ! Я вчилась мовчати, коли летять градиІ дим застилав небеса. Знала— у кожного є своя зрада І своя чужая Сльоза. У дзеркалі очі не схожі на вчора,І руки, яким уже важко. Дивилася в смерть, як дивляться в море—Глибоко, гірко іСтрашно. Мене не лякало набоїв багато,Я більше боялася сну,Бо там є мій дім, дитинство і тато,Яких я уже не верну. Від куль і молитв обвуглилися храми,А бог все мовчить,— ікона! Я говорила про те, що ще раноПрощатися з домом. Я бачила світ крізь гармати і втому,Крізь попіл, що пахне тілами. Іронія долі полягає у тому,Що я не зламалася, мамо! Та навіть якщо мене знову покличеТой вітер; і вічна пітьмаЯ знатиму:Жити— це вміти кричатиБо досі триває війна. Вже далі піде не дівча,— героїня? Та просто— людина війни. У серці моєму живе УкраїнаІ живить свободу в мені.09.10.25