Привіт! #критика_наосліп

Коментар від нашої кураторки Олени Федіної:

Відчувається щира спроба створити глибоку атмосферу. Автор непогано передає кінематографічний момент переходу від денного болю до нічного забуття, вдало використовує прийом уповільнення часу («спинись на мент»). Образи «мовчазного крику» та «супокійного присмерку» створюють правильний настрій, а фінальна деталь із самотнім звуком сопілки, який теж спливе, додає тексту меланхолійності й об’єму.
З погляду поетичної техніки — хаотично. Порушено ритмічний розмір і логіку римування. Автор починає з класичного римованого вірша, але вже на четвертому рядку кидає цю справу, збивається на білий вірш. «Дремом» — русизм (дрімотою). Тавтології: «вечірня мла... заринається у ніч пітьма» (автор у сусідніх рядках кількаразово констатує факт, що стало темно). Ніч і пітьма — це фактично синоніми у цьому контексті (темрява не може занурюватися в ніч, тому що вона і є ніччю, бо ж вода не занурюється в річку, а вогонь — у полум’я). Варто попрацювати над ритмом, мелодійністю, правилами віршування.