14.05.2026 року о 12:30 в Дніпропетровській обласній бібліотеці для дітей (вул. Єфремова, 9) відбудеться презентація книги для дітей молодшого віку "Курчатко, схоже на кульбабку". Авторка казки Людмила Шамрай. Хочу розповісти історію "народження" казочки про Курчатко. Вона написана ще в 2012 році, коли наше небо було мирним. Тоді ж моя подруга створила для неї ілюстрації.Вперше казка побачила світ у збірці молодих авторів конкурсу "Молода муза- 2012" разом з іншими моїми "сонячними пригодами". Улітку 2020 року я з Дніпра переїхала до маленького села Запорізької області. Точніше повернулася додому.Наприкінці 2021 року я подарувала рідній школі книжки з моїми творами. А 26 лютого 2022 року наше село, як і частина Запорізької області, було окуповане. Ворог знищив усе українське, і мої книги теж. Але мені вдалося відсканувати малюнки до казки про Курчатко. Флешку я ховала на собі, ноутбук був захований серед речей в дорожній сумці. Я переживала, щоб окупанти на блокпостах не рилися в моїх речах. Мені пощастило вибратися.Згодом я зрозуміла, що хочу мати власні книжечки. І недаремно ж я врятувала сонячні ілюстрації про Курчатка. Так була опублікована книжечка про Курчатко, схожого на кульбабку. Як пам'ять про те, що колись у нас було мирне життя під мирним небом.
Привіт, це #літкухня від Євгенії Яворської. Нещодавно я натрапила в мережі на цікаве питання. Жанр антиутопії зараз популярний і на слуху. А що ж сталося із старими добрими утопіями? Чи пишеться щось таке? Так ось, сьогодні хочу познайомити вас із соларпанком. Соларпанк (Solarpunk) — це мистецький та активістський рух, що візуалізує стале, екологічно свідоме майбутнє, де технології гармонійно поєднуються з природою. Ось риси, які мають бути присутні в соларпанковому творі: 🌱 Постапокаліптичний світ; технології потроху зникають, а люди звикають жити по-новому;🌱 Сонячні панелі і інші ресурси відновлюваної енергії;🌱 "Панкові" елементи: децентралізація в результаті апокаліпсису, соціальна справедливість, культура "зроби сам";🌱Оптимізм: на відміну від антиутопій, у таких творах в катастрофі бачиться новий початок, подається віра у краще, екологічне, майбутнє; 🌱 Поєднання технологій і природи; зелень вписується в міські пейзажі, садівництво стає важливою частиною культури; По суті своїй соларпанк - утопія, в якій капіталізм розвалюється, звичний світ зникає у катастрофі, але людина навчається жити в гармонії, створюючи нове щасливе майбутнє. Естетика соларпанку вражає світлими кольорами, чистими і яскравими. В першому коментарі додаю картинки-візуалізації соларпанкового світу. Ну в про деякі технічні нюанси такого піджанру поговоримо наступного разу🌸🌱P.s. до речі, якщо хочете більше дізнатися про усі інші "панки", напишіть в коментарях👇
#критика_наосліпЩотижня публікуємо АНОНІМНО один твір від учасника спільноти і запрошуємо висловити свою думку. Правила читай за посиланням Подати свій твір @yevg_yav Коментуємо до четвергаМистецтво бути помітним. Зустрілися на папері Нуль із Знаком Оклику. Познайомилися, розговорилися.— У мене великі неприємності, — каже Нуль. — Я втратив свою паличку. Уявляєте становище: Нуль – і без палички.— Ах! — вигукнув Знак Оклику. — Це жахливо!— Мені дуже важко, — вів далі Нуль. — У мене така розумова робота… При моєму науковому й життєвому багажі без палички ніяк не обійтися.— Ох! — вигукнув Знак Оклику. — Це справді жахливо!— І як я з’явлюся в товаристві? Зі мною просто не рахуватимуться…— Ех! — вигукнув Знак Оклику і більше не знайшов, що вигукнути.— Ви мене розумієте, — сказав Нуль. — Ви перший, хто поставився до мене з таким щирим почуттям. І знаєте, що я подумав? Давайте працювати разом. У вас і паличка солідніша, ніж моя колишня, та й крапка є… про всяк випадок.— Ах! — зрадів Знак Оклику. — Це чудово!— Ми з вами прекрасно спрацюємося, — продовжував Нуль. — У мене зміст, у вас почуття. Що може бути краще?— Ех! — ще більше зрадів Знак Оклику. — Це справді чудово!І вони стали працювати разом. Вийшла дивовижна пара, і тепер кожен, хто зустріне на папері Нуль зі Знаком Оклику, обов’язково вигукне:— О!І більше нічого не скаже.Звісно, якщо на папері більше нічого не написано.
#критика_наосліпПривіт, творчі та натхненні .За традицією ми завершуємо коментування анонімного тексту рубрики #критика_наосліпЦього разу авторка – мужня жінка, яка свідомо переживає наші реалії. Ось що каже про неї наша кураторка Марія Дружко @Druzhko_mariya Чомусь більшість людей вважає, що поезія – це обов’язково щось романтичне, ліричне, або навпаки, пристрасне, сповнене емоцій. Насправді, поезія неповторна і непередбачувана. Адже це не стільки фізичне явище, скільки психологічне. Тому кожен автор неповторний, незалежно від його віку, статі, внутрішньої зрілості. Якщо говорити про вірш опублікований цього разу у рамках рубрики #критика_наосліп розуміємо, що найвища його цінність не у витонченості, наповненості та звучанні. Цей вірш про життя, про війну та втрати. І такі поезії повинні звучати сьогодні у суспільстві, щоб ми з вами пам’ятали: життя має різні смаки та кольори.Дякуємо нашій поетці за участь! Уже цієї суботи виставимо новий текст. Подати свою роботу в рубрику можна, відправивши його в особисті @yevg_yav
#літкухня від Євгенії ЯворськоїРозповім сьогодні вам про одне поняття, яке прийшло до нас із поп-культури. Це цікавий інструмент для гри із читачем. Назва пішла від англійського виразу Easter egg, великоднє яйце. Є на Заході така традиція, діти на Великдень на майданчику шукають заховані яйця, така собі весела розвага. І це перенесли в мистецтво, поклавши в основу веселої гри: автор "ховає" у своєму творі натяки, відсилки на інші відомі твори, не називаючи їх, ну а читач, відповідно, має здогадатися, "знайти" заховані "яйця", і відчути себе класним і розумним. Величезний вплив російської культури на нашу до повномасштабного вторгнення, на жаль, годі заперечувати. Тож до нас це поняття прийшло теж через них разом із назвою - пасхалка (якщо ви трішки "гік", то точно чули це слово). Але нарешті творці україномовного контенту зайняли свою заслужену нішу, створюючи заодно "нашу" термінологію. Я чула варіант "великодка", але найбільше люблю "яйце-райце". Це відсилка до нашої народної казки і при цьому сенс поняття зберігається. Отже, на ньому і зупинимося. Такі яйця-райця просто обожнюють усякі автори коміксів, фільмів чи книжок-серій. Із виходом нового твору серед тих, хто в темі, починається свого роду лихоманка: які відсилки знайшли, скільки, на що саме посилався автор. Звичайно, це просто гра, тим не менш, вона розбурхує азарт і підживлює інтерес до творів. Але такі відсилки насправді є класним прийомом. Завдяки ним герої стають більш живими, ближчими до читача, адже коли герой використовує якесь поняття із іншої книжки, він ніби читав її (як і той, хто споглядає за героєм, тобто, читач). Крім того, таким чином можна "вписати" новий твір у свій творчий всесвіт. Наприклад, у мене є оповідання про продавця щастя, а в повісті "Алхімія долі" в аптеку, де розгортаються події, приходить клієнт, описаний як той самий продавець. Так, він не грає жодної ролі для сюжету, героїня навіть не знає, хто він, для неї це просто цікавий імпозантний пан. Але якщо читач знайомий із обома творами, він зрозуміє, хто це, що події відбуваються в одному місті (навіть якщо це не вказано), і хоча б в одному всесвіті. Не кажучи вже про метафору, яка захована під цим маленьким епізодом. Це робить текст глибшим, живим, справжнім. Чи можна було б обійтися без яйця-райця? Так. Але автор, як і читач, хоче отримувати задоволення від "спілкування через текст". І тому він це робить. Заховати натяк, який зрозуміють "обрані" (при цьому роблячи "хє-хє-хє") - справжня насолода. А якщо читач цей натяк знайшов і зрозумів (теж зробивши "хє-хє"), то значить, акт спілкування відбувся, а нам того і треба.#літкухня
#критика_наосліпЩотижня публікуємо АНОНІМНО один твір від учасника спільноти і запрошуємо висловити свою думку. Правила читай за посиланням Подати свій твір @yevg_yav Коментуємо до четвергаХолодний вітер в обличчя. Чорний кіт через дорогу. Звичайний робочий день. Навколо біганина, хвилювання. А мені б так хотілося перенестися в той літній вечір, коли ти дбайливо обіймав мене за плечі, здмухуючи з шиї непокірні локони. Ти називав мене своєю ластівкою. Ластовиння, які я так все життя ненавиділа, ти полюбив так само, як і кожну рисочку мого характеру, мого тіла…Вітер відважив черговий ляпас, змушуючи повернутися в реальність. Машина сигналила, вимагаючи її пропустити. Не тут то було. Я теж поспішаю. Усі поспішають. Зачекаєш! (промайнуло в голові). Я нахабно кинулася перебігати дорогу... Як колись ти поспішав до мене на зустріч. Але тебе машини завжди пропускали. Ще б пак. Як можна було не пропустити людину, у якої букет квітів завжди був більший за його тулуб? А мене непокоїло лише одне питання – як ЦЕ тягти через все місто. Дурна. Дурна. Дурна! Дрібний дощ вторив моїм думкам. Може, мстився за тебе?! Запитати б його. Хоча я сама здогадуюсь, якою буде відповідь. Я все чудово пам'ятаю. Забути б. Але рана ще кровоточить.
Привіт, вівартівці! #літкухня від Євгенії Яворської Я тут подумала, що ми з вами ще не говорили, як і що ми отримуємо від літературних критиків 🤔 то, власне, про це і буде допис сьогодні. Отже, літературна критика нам потрібна, щоб дати оцінку свіжому твору, щоб читачам було, на що орієнтуватися. І критик, прочитавши новий твір, напише свій матеріал, який може бути певного жанру: Відгук - суб'єктивний, ширший виклад власних думок, почуттів; якщо коротко - це про "нра/не нра". Писати відгуки може насправді будь-який читач, не обов'язково професійний критик. До речі, в нашій рубриці "Критика наосліп" пишемо саме відгуки😊Рецензія - ґрунтовний, об'єктивний аналіз, в якому розглядаються плюси та мінуси твору, дається аргументована оцінка твору. Таке будь-хто з вулиці не напише, це робота професійних критиків. Але ми радимо спробувати себе в цій справі і розглянути твір, який ви прочитали, саме із цієї позиції - а раптом літкритика - то ваше?😍 А ще критики пишуть: Критичні статті - розлогий матеріал, де аналізується не один твір, в усі творчість автора або ж якесь мистецьке явище; Огляди - по суті це підбірка кількох творів із короткими відгуками на них; Анотації - стислий зміст твору, щоб допомогти читачеві зрозуміти, по що йдеться у книжці (ніби ви не знаєте, що таке анотація😁) Різні есе, інтерв'ю, маніфести, некрологи; Ведуть власні колонки у ЗМІ. Ось таке різноманіття форм в критичній сфері, і гарні критики завжди потрібні😉 тож, навчаймося разом на #літкухня!
Привіт, вівартівці! Отже, за результатами голосування ми бачимо, що ви хочете ділитися своєю творчістю і отримувати живий відгук, щоб покращити свою майстерність. І ми вас в цьому дуже підтримуємо! Тому ми вводимо для вас нову рубрику: Критика всліпу. #критика_всліпуОсь правила:💥 Подати свій твір може будь-який учасник спільноти, треба тільки бути підписаним на наш канал; для цього треба скинути текст @yevg_yav Євгенії Яворській;💥 Можна подати поезію або прозовий твір до 1тис знаків з прогаликами (щоб текст точно вліз в допис);💥 Раз на тиждень виставлятиметься ОДНА робота АНОНІМНО, тобто спільнота не знатиме, хто автор, і поки іде обговорення, автор не має вказувати, що це його твір (але після, якщо дуже хочеться, то можна);💥 Учасники в коментарях до допису залишають відгуки на текст; вітається і критика, але за умови максимальної ввічливості і коректності висловлювання; 💥НЕ МОЖНА переходити на особистості чи ображати інших коментаторів чи автора тексту, що виставляється; такі коментарі будуть видалятися;💥Нецензурна лексика як у текстах, так і в коментарях заборонена;💥 На відгуки до тексту дається кілька днів, після того куратори каналу закривають коментування допису і окремо надають свій відгук на текст (таким чином, учасник матиме безкоштовну маленьку рецензію, яку зможе надалі використовувати);💥 Наша мета - робити нашу творчість кращою і - обов'язково - отримувати задоволення від процесу! Отже, уже цієї неділі ми поставимо перший текст, а подавати роботи в приватні повідомлення Євгенії можна від сьогодні😊
Вірш #14Коли світло, то не варто мовчати Напишу вірш для тебе коло багаття,Де у колі друзів натхнення знайду.Весняним вечором коло укриттяУстами писатиме думка проста.Ця мова, яка лежить у ліжкуЗакарбує слова навік у папір.Творчість зовсім не про дуелі,А для того, щоб зайти у скелі.Тріскотить хмиз, і літають іскри,А сонце кудись втекло поспішноТа у мандрівку не взяло дівчину –Золотаву, з ранковими ніжками.Зігнулося проміння на орбіті,Яке мчить у космічному світіДесь на іншу півкулю Землі -Освітлювати стежини круті.Ще не встигли у зеленіВтопитися юні та старі сади,А я граю літературні акордиАдже зникли нестримні холоди. Золотоволоса краса навпроти сидитьЙ пильно дивиться у доленосну мить.Стає легше з вічними видами жити:Тут не плачуть, тут заборонено тужити.У сірих буднях швидкоплинних Поміж розпечених думок та ідейПроляжуть нові, звивисті дороги,Які схвилюють серед відстаней. У вогнище вже кидаються дрова,Музикант хапає гітару за шию,Й подихом крізь струни бринить,Щось нове та вкрай важливе.Дівчино, ти ж іще цнотлива,А по твоєму волоссю грім біжить.Він вносить знову корективиУ світлу весну юних літ.У полум'ї веселих пісень і розмов,Ніжна ніч розгортає зоряні карти.Я скажу нарешті слово "кохаю", Адже світло вчить не мовчати.Павло Горбач. 5 березня 2026 року.
А сьогодні на #літкухня трішки про анатомію книжки. Зізнавайся в коментарях👇, чи всі терміни знаєш? 📖 Обкладинка - обгортка книжки, в яку вставляють основну частину - книжковий блок. 📖 Книжковий блок складається із зошитів, які скріплюються між собою різними способами - клеєм або нитками (або і тим, і тим) 📖 Корінець - край книжки, де скріплюються зошити 📖 Каптал - частина корінця, тканина, якою додатково скріплюються зошити зверху і знизу книжки 📖 Лясе - стрічка-закладинка, яка кріпиться до корінця 📖 Форзац - сторінка-посередник між обкладинкою і блоком, вона скріплює їх між собою 📖 Титульний аркуш - додаткова сторінка, з якої починається книжковий блок; тут вказано автора, назву книжки, назву видавництва, рік і місце видання. Зі зворотного боку також вказані дизайнер книжки, ілюстратор, редактори, є анотація до книжки і коди реєстрації видання - щоб вона була офіційною. А ще стоїть знак © - тобто авторські права усіх, хто пов'язаний із книжкою, захищені. 📖 Анотація - абзац, який розповідає про особливості та призначення книжки 📖 Шмутцтитул - це спеціальна заглавна сторінка, яка розміщується перед новим розділом книжки або, якщо це збірка, перед новим твором. На шмутцтитулі може бути ілюстрація, назва розділу або навіть епіграф 📖 Береги - краї сторінки без тексту (а поля засіваємо пшеницею) Тепер ти можеш підтримати будь-яку інтелектуальну розмову😊 Користуйся!
TGLIST.COM.UA
