Рожеве плюшеве слоненя з Шанхаю родом,
З вічною посмішкою та пластмасовими оченятами,
У контейнерній темряві мандрувало кудись дорогами -
У мішку - з точно такими ж рожевими слоненятами.
Та, врешті, кудись приїхало - і всілося на полиці,
Витягнуте з мішка рукою дівчинки-продавчині,
У маленькій, схованій у провулку, іграшковій крамниці
Провінційного міста на межі Галичини та Волині.
І сиділо на тій полиці - остаточно забуте, наче -
Лиш зрідка від пилу обтрушували при нагоді -
Аж допоки якоїсь суботи там його не побачив
Добряче всивілий бортовий технік Володя.
Володя був старим, неспішним та дещо сентиментальним -
Він усе життя крутив гайки й знав точно - де зло, де добро -
І тому - рожеве плюшеве слоненя родом з Шанхаю
Разом з Володею - у наплічнику - поїхало на аеродром.
Володя всадив слоненя у свій старенький "мі-вісім" -
У кабіну, попереду - поза пультом автопілоту -
І сказав: "Ну, що, Капітошко, тепер - бережи нас всіх."
Відтепер в слоненяти було ім'я. І доволі складна робота.
"Мі-восьмий" був пошрамованим та буркотливим,
Знав усі матюки на світі і всі стройові пісні,
Бачив паради та війни, гори й тропічні зливи,
Джунглі й пустелі, степи й капоніри тісні.
Слоненя та "мі-восьмий" якось відразу здружилися.
"Мі-восьмий" багато розповідав, слоненя - зачаровано слухало -
Гвинтокрилих байок нескінченний потік уважно ловило
Своїми м'якими, рожевими - родом з Шанхаю - вухами.
І, здавалося б, - ну що це за парочка дивна та безтурботна -
Дитяча іграшка-оберіг та бойова машина?
Та ці двоє - як виявилось - добре робили свою роботу -
І їх екіпажі - зажди повертались додому живими.
Та все ж - це війна. А на війні - іноді так буває -
Не спрацьовують - ні молитви, ні іграшки-обереги -
На відході після удару "вісімку" та його друга з Шанхаю
Наздогнала-таки зенітна стріла суки-ракети...
І згоріло десь у степу слоненя із Шанхаю родом.
І "мі-восьмий" згорів. І гриміла нестерпна тиша.
Але їх робота була - хай востаннє - але все-таки зроблена -
Екіпаж вертольота в повному складі вижив.

26.09.2024

#мулікпише