Ріж та випалюй усі ці зв'язки - наче квітучі ліани,
Наче кабелі живлення твоїх ендорфінових центрів,
Наче якірні лагцюги, що їх рве нестримна лють океану.
Змінюй - істинні курси, висоти, глибини та вектори.

Майже кевларовий спокій... та - хребтом - липкий холодок,
Короткий пронизливий погляд - такий кленово-солодкий...
Верхній зовнішній сектор, "en sixte" - іржавий клинок,
Світлофільтр - на очі. Усмішка - маска стриманої прохолоди.

Або зачаїся теплим звірятком. Або - fight back.
Третього, нажаль, не дано. Час - погана анестезія -
Наче кожна клітина тіла, кожен оголений нерв -
Напружені та чутливі, як детонатор миттєвої дії.

Бронебійно-трасуючі спогади - щерблять ментальний бар'єр.
Татуювання і шрами - шумерський клинопис під шкірою.
Метрономом зворотнього відліку в скроні ритмічно б'є
Роз'ятрений міокард - весь у наскрізних дірах.

Післясмак відьомського зілля - вишуканий та гіркий.
Очі - парою лез. Голос - хвилями реверберацій.
Будь привітним і милим. Посміхнись. Попрощайся. Йди.
Стисни зуби та кулаки. Не оглядайся. Тільки не оглядайся.

Не рахуй, не записуй - ні парсеки, ні тижні, ні кроки,
Варіантів щасливого майбуття - не моделюй.
Незворотність залишиться незворотною. Аж допоки -
Твій перегрітий мітральний клапан не скаже тобі "adju"...

Цей болісний, дивний, геотермальний танець -
Тягне в пекучу безодню та підіймає за хмари -
Щось - добігає кінця. Щось - неодмінно станеться...
Це - танго-кураре, ластів'ятко моє. Це - танго-кураре.

07.08.2024

#мулікпише