Channel Василь Мулік. Вірші. - @VasylMulikVirshi - №155
І може краще було цим двом не знатися і не знати -Та пішла ланцюгова реакція - атом за атомом -Невідворотно та стрімко - як катаклізм біблійний -Так починається, зазвичай, любов, детективи та війни.І було все між ними - гарячіше Карибської кризи -Наче "Декамерон" під обкладинкою катехизиса.І Ерос разом з Танатосом - курили нервово десь збоку:Розбирайтеся, типу, самі - як вас "плавить" отак нівроку...І друзі та подружки головами хитали: "Та ви, бляха, крейзі!"А вони спліталися - ніби в небі - сліди-інверсії,А вони сміялися щиро - мовчки заздріть, мовляв -І обертали цю Землю, а не їх - обертала Земля.І було невимовно солодко, і було невимовно гірко.І вони горіли тільки лише удвох - надновою зіркою.І вони забували легко - про місця, події і дати.І було в них усе - і розкішні готелі, і каремати,І вечірні істерики, і ранкова кава десь на заправці.І вони й самі не знали - чому воно так відбувається.І вони й самі не могли осягнути - що ж воно все-таки сталося.І вони знову сварилися, а потім - знову кохалися.Він - діяв завжди за планом, вона - діяла імпульсивно.І як їй бракувало сили - він ділився своєю силою.І вони безліч разів розходилися - без надії на прощення - Розбиті серця одне одному надсилали "Новою поштою".І були в них інші, звичайно - коханці й коханки,Та вони - раз по разу - знов прокидалися поруч зранку.Одне одного пили до дна. І до краю наповнювали.І лютнева північ - розквітала серпневим полуднем.Вони часто втрачали - спокій, терпіння та друзів.Позбавляючись одягу - позбавлялися від ілюзій.І носило її континентами, і його обпікало війнами -Та вони зустрічалися - і знову робилися божевільними.Його - цілували кулі, вона - зривала овації,Вона посміхалася у об'єктив, він - хрипів у майже розряджену рацію.Вона - вміло тягнула час, він - затягував турнікети.Він писав бойові донесення, вона - вигадувала сюжети...З їх переписки - можна було б створювати романи.Їх повсякчас розділяли - вороги, обставини, океани...Та попри відстані, і хто з них і де б не був -Все починалося знову - у точці неминучого рандеву.І все навкруги оберталося драмою чи дитячою казкою.І шампанське било фонтаном, і повітря різали трасери,І були літні зіркові ночі, і були зимові розбиті дороги,І нестримний секс на балконі під час повітряної тривоги,І нестримний секс у машині під час ракетної небезпеки,І блукали вони вокзалами, лазаретами та бібліотеками.І були обійми при зустрічі, і взаємні обвинувачення,І все, що втрачало значення - знов набувало значення.І за ними слідом повзли засудження і пересуди -Та що вже поробиш - люди - всього лише люди.Їх ненавиділи, їм жалілись, про них пліткували...У них було стільки всього - і їм завжди було цього мало.І, можливо, їм не судилося разом зустріти старість...Та, яка вже різниця, зрештою? Адже старіти вони не збираються.24.09.2024#мулікпише
319
26-05-21 07:28