Нетолерантний Українець Junior

Новий Рік 🎄 це день єднання сімей за традиційним Українським столом, це не про зміну календарного року, це про традиції.Сімейні традиції, національні звичаї це те, що дуже нам потрібно для єднання та виживання. Україна виживає за рахунок військових традицій які сформувались давно та стали частиною характеру. Ми воювали, ми вбивали за Батьківщину і продовжуєм це робити! Ми переможемо, вірте в Перемогу, думайте про Перемогу, робіть кожного дня Перемогу!New Year 🎄 is a day of family unity at the traditional Ukrainian table, it's not about changing the calendar year, it's about traditions.Family traditions, national customs are what we really need for unity and survival. Ukraine survives due to military traditions that were formed long ago and have become part of the character. We fought, we killed for our Motherland and we continue to do so! We will win, believe in Victory, think about Victory, make Victory every day!З Новим Роким! Happy New Year! Слава Перемозі!Hail Victory!Нетолерантний Українець 👌🏻

Підготовка козаків до бою. Очікування бою завжди було важким випробуванням для козака. Це був час, коли страх, адреналін і бойовий дух змішувалися, і кожен мусив знайти спосіб тримати себе в руках. Козаки, попри свою сміливість і витривалість, були звичайними людьми, які знали, що смерть може чекати за першим ударом шаблі чи пострілом мушкета. Проте вони мали свої методи моральної підготовки, які допомагали їм долати страх і підтримувати бойовий дух.Однією з головних складових такої підготовки було військове братерство. Козаки завжди були разом – як на полі бою, так і в побуті. Перед боєм вони підтримували один одного словами, нагадували про спільну мету, жартували або навіть співали, щоб зняти напругу. Їхня єдність була настільки сильною, що кожен відчував: він не самотній, побратими не залишать його в скруті, навіть якщо він буде поранений чи потрапить у полон.Важливим аспектом було і релігійне налаштування. Багато козаків перед боєм молилися, просили благословення в церкві. Іноді служили спільну молитву, що об’єднувала всіх у надії на Божий захист. Така духовна підтримка допомагала їм знайти спокій і зміцнити віру у власні сили.До моральної підготовки входили й фізичні вправи. Козаки нерідко проводили час перед боєм у тренуваннях – вправлялися в фехтуванні, стрільбі або боротьбі. Це не тільки розслабляло і відволікало від важких думок, а й тримало тіло і розум у тонусі. Такі вправи можна порівняти із сучасними розминками військових перед виконанням завдання.Щодо препаратів, то в деяких випадках козаки могли використовувати алкоголь для зняття напруги. Відомо, що перед важкими боями вони могли випити невелику кількість горілки, але це завжди було дозовано, щоб не втратити бойову ефективність. Однак головним "заспокійливим" засобом для них залишалися єдність і віра.Сучасні українські військові також мають свої методи моральної підготовки до бою. Як і козаки, вони покладаються на підтримку побратимів, що є одним із ключових аспектів військової служби. Підтримка в команді дозволяє військовим відчувати себе частиною чогось більшого і долати страх перед невідомим.Українські захисники сьогодні також використовують практики психологічної підготовки. Це можуть бути розмови з військовими психологами, релаксаційні техніки чи навіть групові обговорення завдань, щоб кожен чітко розумів свою роль. Перед складними операціями вони часто зосереджуються на тренуваннях, програють можливі сценарії бою, що допомагає знизити рівень тривоги.Як і в козацькі часи, релігійна підтримка залишається важливим елементом для багатьох бійців. Чимало сучасних військових звертаються до капеланів або носять із собою освячені ікони чи хрестики. Віра дає їм сили залишатися міцними перед обличчям небезпеки.Що стосується страху, сучасні бійці, як і козаки, розуміють, що боятися – це нормально. Головне – зберігати контроль над своїми емоціями. Українські військові також підкреслюють важливість гумору на фронті, який дозволяє розрядити обстановку навіть у найнапруженіші моменти.Різниця між козаками та сучасними військовими в тому, що нинішні захисники України мають доступ до професійної психологічної допомоги та сучасних знань про стрес і його подолання. Проте основа залишилася незмінною: віра, підтримка побратимів і переконання в правильності своєї справи. Ці цінності допомагають українським захисникам боротися за свою землю і сьогодні, так само як це робили козаки століття тому.Нетолерантний Українець 👌🏻

12 грудня 1890 року у селі Воля Якубова на Львівщині народився Андрій Мельник, організатор формації Січових стрільців у Києві, один із організаторів УВО, голова проводу ОУН із 1938-го.Командував сотнею Легіону Українських січових стрільців у 1914-1916 роках на австрійсько-російському фронті. Учасник боїв на Маківці і Лисоні. Пройшов через російський полон, де познайомився з Євгеном Коновальцем. Один із організаторів Куреня січових стрільців у 1918-му, який згодом став полком, а далі – дивізією й корпусом.Один із тих, хто не втратив віру в Українську державу після поразки УНР. Став співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Провів 4 роки у польській в’язниці. Взяв участь у створенні ОУН. У 1938-му, після загибелі Євгена Коновальця, очолив Провід українських націоналістів.Під час совєцько-німецької війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України. Організував засилання у великі міста України «похідних груп» для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.У післявоєнний період всі сили присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.«…немає найменших підстав сумніватися, що настане час, коли затріщить московсько-більшовицька імперія і розсиплеться на порох, а на її руїнах поряд з іншими вільними народами постане визволена з нестерпного рабства Україна, будуючи власне життя, у власній державі, ні від кого незалежній державі», – пророче писав Андрій Мельник.Помер 1 листопада 1964-го в Клерво (Люксембург), похований на міському цвинтарі Боневуа у Люксембурзі. Іменем Андрія Мельника були названі вулиці у декількох містах України, зокрема у Дрогобичі, Івано-Франківську, Львові, Рівному, Білій Церкві та Черкасах. Також Андрію Мельнику споруджено пам’ятники у рідному селі Воля Якубова Дрогобицького району Львівщини та у м. Івано-Франківськ. У відділі історії музею «Дрогобиччина» створено «Меморіальну кімнату Андрія Мельника», яка присвячена життю та діяльності Голови Проводу (від особистих речей до тематичної літератури).Дев'ятого квітня 2015 року, Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті" в якому визнала учасників УВО, ОУН, та багатьох інших формувань, борцями за незалежність України.Нетолерантний Українець 👌🏻

Прикордонна служба у козаківПрикордонна служба в українських козаків відігравала важливу роль у забезпеченні безпеки та захисту кордонів. Форми і методи цієї діяльності еволюціонували залежно від історичних обставин і загроз. З особливою увагою до деталей розглянемо її основні аспекти.На теренах Гетьманщини часів Богдана Хмельницького прикордонна служба здійснювалася шляхом виставлення сторожових постів. Уздовж кордонів облаштовувалися форпости, які складалися з дерев’яних хат із стайнями для коней і маяків із смолених бочок. Для охорони небезпечних ділянок кордонів розташовувалися козацькі полки чи їхні підрозділи. У прикордонних містах діяли залоги, а за потреби гетьмани проводили військові рейди для нейтралізації загроз. Наприклад, улітку 1655 року 34 човни з 2 тисячами козаків блокували Керченську затоку, тимчасово підпорядкувавши собі Кримське узбережжя.На Запорозькій Січі прикордонна служба мала свою специфіку. Військові виставляли бекети (застави), що забезпечували постійний контроль за територією. Уздовж лівого берега Дніпра від річки Орелі до Кінських Вод будували радути — форти, що розташовувалися на відстані 10–30 верст один від одного. У кожній радуті перебувало близько 50 козаків зі стайнями для коней.Запорожці також використовували сигналізаційні засоби: фігури, могили, димові маяки. У разі потреби організовувалися карантинні застави, а до Криму вирушали розвідувальні загони.Прикордонна варта складалася з водних і сухопутних команд, залежно від місцевості. Вартові патрулювали кордони навіть взимку, що підтверджують реєстри зимової дислокації.Козаки Нової Січі активно займалися будівництвом укріплень. Так, у XVIII столітті були створені численні редути, фортеці та інші оборонні споруди. Наприклад, вздовж Української лінії, спорудженої у 1731–1735 роках, було зведено 409 редутів і 16 фортець. Фортеці слугували не лише оборонними пунктами, але й місцями для спостереження та передавання сигналів.Основними завданнями прикордонної служби були:-охорона від раптових нападів татар та інших кочівників;-запобігання контрабанді;-боротьба з проникненням шпигунів;-протидія поширенню епідемій;-контроль за бродяжництвом і пересуванням "біглих людей".Усі ці заходи дозволяли підтримувати стабільність і безпеку на південних кордонах.Прикордонна служба козаків була не просто сукупністю військових заходів, а цілою системою, що поєднувала фортифікаційні споруди, мобільні загони, інфраструктуру сигналізації та регулярні роз’їзди. Завдяки їй запорожці і гетьманські козаки залишалися важливим елементом захисту українських земель, демонструючи виняткову організацію та військову майстерність.Нетолерантний Українець 👌🏻