Китай не збирається змінювати свою економічну модель. Чому ЄС готується до тривалої торговельної напруги

Аналітикиня Центру стратегічних і міжнародних досліджень CSIS Франческа Гіретті вважає, що відносини між ЄС і Китаєм проходять «екзистенційний тест»: Брюссель прагне захистити європейську промисловість від дедалі сильнішої китайської конкуренції, але водночас намагається уникнути циклу взаємної ескалації, який ударить по обох економіках.

Головна проблема, на думку авторки, полягає в тому, що очікувати фундаментальної зміни китайської моделі зростання нереалістично. Споживання домогосподарств у КНР досі становить близько 40% ВВП, тоді як економічна модель залишається прив’язаною до виробництва, промислового оновлення й експорту. Китайський експорт у липні та серпні 2026 року зріс на 23,8% та 25% у річному вимірі відповідно.

Наприкінці липня Міністерство комерції КНР опублікувало 40-сторінкову «Позицію щодо так званої проблеми надвиробничих потужностей».

У документі Пекін стверджує, що надвиробництво не є унікально китайським явищем; закиди щодо неринкових субсидій є вибірковими, адже промислову політику проводять також США, ЄС, Японія та Південна Корея; а китайське виробництво здешевлює товари, прискорює зелений перехід і розширює доступ до технологій.

Для Гіретті значення документа полягає не стільки в цих аргументах, скільки в політичному сигналі.

Китайські позиційні документи, пише вона, часто фіксують довгострокову офіційну лінію. Отже, Пекін дає зрозуміти: його модель розвитку не є предметом переговорів, а будь-які спроби обмежити залежність від китайського виробництва або домогтися структурних змін дедалі більше розглядатимуться як прямий виклик китайському розвитку.

На цьому тлі ЄС дедалі гостріше реагує на потік китайських електромобілів, батарей, сонячних панелей та промислового обладнання. Антисубсидійні мита на китайські електромобілі, введені у 2024 році, за оцінкою авторки, суттєво не зменшили їхній приплив на європейський ринок.

Водночас Китай, на її думку, відходить від колишньої стриманості: затримує експортні ліцензії на рідкісноземельні матеріали для європейських компаній і готовий швидше застосовувати заходи у відповідь. У липні Пекін також ввів санкції проти 14 європейських структур після санкцій ЄС щодо 14 китайських компаній за підтримку Росії.

CSIS окреслює два можливі сценарії. Перший — керована напруга: переговори, робочі групи й окремі технічні домовленості щодо доступу до ринку, мінімальних цін, закупівель чи експортних обмежень, але без усунення фундаментальних суперечностей. Другий — ескалація: нові європейські захисні заходи та швидка, прицільна відповідь Пекіна, що може запустити тривалий цикл взаємних обмежень.

Висновок Гіретті:
ЄС і Китай ще можуть досягати вузьких секторальних компромісів, однак довгострокове врегулювання малоймовірне, поки Брюссель вважає китайську надвиробничу модель структурною проблемою, а Пекін заперечує саме її існування. Тож головне питання вже не в тому, чи збережеться напруга, а в тому, чи зможуть сторони не перетворити її на повноцінну торговельну війну.