Китай може уникнути фінансової кризи. Але він не може уникнути її ціни

Пекін вливає приблизно 360 млрд юанів (54 млрд дол) у деякі з найбільших банків і страхових компаній Китаю, включно з відносно стійкими установами, щоб зміцнити їхні буфери капіталу, оскільки збитки від тривалого спаду на ринку нерухомості та слабких інвестицій створюють навантаження на фінансову систему.

Закритий рахунок операцій з капіталом у Китаї, контрольовані державою банки та фактично прив’язані до них депозити домогосподарств дозволяють владі реструктуризувати зобов’язання, примушувати до пролонгації кредитів і перерозподіляти збитки, що робить раптову кризу ліквідності на кшталт краху Lehman малоймовірною.

Рекапіталізація зміцнює буфери капіталу банків, водночас даючи владі більше часу для врегулювання проблем зі збитками та зниженням дохідності без необхідності їх негайного визнання та ліквідації, однак зрештою ці збитки мають бути поглинуті через такі механізми, як підвищення податків або зниження доходності домогосподарств.

Тривале коригування вже спричиняє витрати через рекордно низьку чисту процентну маржу банків, продовження фінансування непродуктивних інвестицій і проблемної заборгованості, а також слабше споживання домогосподарств та корпоративні інвестиції, причому експерти очікують траєкторію, ближчу до тривалої стагнації Японії, ніж до раптового фінансового краху.