«Прикро, що релігія наших предків, здається, мало шанується в нашій країні. Міфологією інших народів цікавиться кожен учень. Він з найбільшим запалом читає легенди Риму та Греції, Індії та Китаю. Він знайомий з кожною кімнатою в лабіринті Криту, а коли його вводять у сяючі зали Небесної Сварги та Полку Перунового, він шукає дорогу навпомацки, як сліпий. Він не знає, що Перун надихає воїнів і є їх покровителем, не знає що Велес є покровителем розвідників, поняття не має хто така Богиня Перемоги Матір Слава, не знає що годує нас Богиня Мокша- не знає власних звичаїв. Чи ми, як нація, схожі на стародавніх євреїв, і чи схиляємо ми коліна перед богами чужих народів і покидаємо вівтарі наших власних Богів? Що, якби ми тоді зазнали долі цього народу — були розсіяні по всьому світу і втратили свою батьківщину?» Велесова Книга, яку наші батьки заповіли нам — усі свої найглибші, найвищі, найкращі думки. Вони є концентрованим результатом їхніх найбільших інтелектуальних та духовних зусиль, і нам належить плекати цей скарб і зробити його джерелом, з якого всі українці можуть вбирати єдине національне почуття. Недостатньо просто змахнути пил з рідних Богів і Богинь наших Предків і поставити їх на п'єдестали як прикраси в наших музеях і бібліотеках та домашніх вівтарях. Нащадки мають використовувати те, що вони успадкували від своїх Предків. Наші Предкові Боги бажають мати місце в наших серцях і в наших піснях."