Польські політики взялись вимагати від України звітів. "Де поділись передані нами танки для війни" - то таке, не надто наполягають. А от "де поділись передані нами мільйони євро для війни" педалюється чимдалі серйозніше. З популярним продовженням: ви там в Україні все передане розікрали, тому ми більше не даватимем.

Але, прошу пана, біле пальто польським діячам таки добряче тисне. Бо століття тому, коли сама Польща як Варшавське генерал-губернаторство щойно позбулась московської окупації і воювала за незалежність, там крали на військових постачаннях так, що аж гай гудів.

І це не байки чи порожні обвинувачення. Це документально фіксовані факти. Як завищувались закупівельні ціни для війська, як через своїх збували гнилизну за подвійну ціну, як кілька разів платилось за одну ту саму партію товару, як розкрадалось армійське майно і оформлювалось за гроші звільнення від мобілізації. При тому це все, як і в нас тепер, сполучалось з одночасною патріотичною мобілізацією.

Найпоказовіше джерело — таємний звіт II відділу штабу Міністерства військових справ від 30 травня 1920 року, опублікований істориком Томашем Ґайовником. В Любліні за винагороду до контрактів вписували ціни, значно вищі за ринкові. Одну й ту саму партію худоби зважували та оплачували двічі. В Ковелі закупівельна комісія купувала зіпсовані продукти за завищеними цінами.

Люблінська мережа використовувала фіктивні медичні висновки та підроблені документи. За даними звіту, заарештували понад 50 осіб, включно з двома підполковниками - йшлося приблизно про 4 тисячі незаконних звільнень від служби. За великі винагороди до тилової автомобільної частини в Любліні влаштовували дезертирів із фронту. Торгували бензином, шинами і кіньми з військових складів і стаєнь.

Докрались до того, що 1919-го влада була змушена ухвалити жорсткі закони: про смертну кару для військовослужбовців за розкрадання та шахрайство зі збитками на понад 2 тисячі польських марок, а також за хабар. За рік те саме запровадили для цивільних чиновників: розстріл за розкрадання.

Тобто, під керунком улюбленого в Польщі Пілсудського Польща одночасно розбудовувала державу, воювала та мала масштабну корупцію в постачанні й мобілізації. Фактично, та ж ситуація, що тепер в Україні.

Тож власний польський досвід заперечує уявлення, ніби боротьба за національне виживання автоматично робить чиновників і військових чесними. Або що тотальна корупція заперечує боротьбу за збереження держави.