Пу Ї, останній імператор Китаю, прожив життя, яке більше схоже на сюжет роману.У 1908 році він став імператором у віці лише двох років. Уже через чотири роки, після Сіньхайської революції, зрікся престолу, але ще довгий час жив у Запретному місті як формальний монарх без реальної влади.У 1924 році його остаточно вигнали з палацу. Пізніше японці зробили Пу Ї правителем, а згодом і імператором маріонеткової держави Маньчжоу-го в окупованій Маньчжурії. Після розгрому Японії в 1945 році він потрапив у радянський полон, а потім був переданий новій владі Китаю.Багато років Пу Ї провів у таборі перевиховання. Після амністії в 1959 році він повернувся до звичайного життя. Працював у ботанічному саду Пекіна, захоплювався вирощуванням квітів, писав мемуари та нерідко відвідував Запретне місто вже як звичайний громадянин.Його автобіографія «Від імператора до громадянина» стала популярною в Китаї та за його межами. Наприкінці життя Пу Ї навіть увійшов до складу Народної політичної консультативної ради КНР.У 1967 році він помер у віці 61 року. Його тіло кремували.Історія Пу Ї унікальна тим, що він встиг побувати майже в усіх можливих ролях своєї епохи: імператором, вигнанцем, маріонетковим правителем, військовополоненим, ув'язненим, садівником і державним службовцем.Мало хто в історії пережив настільки різкі злети й падіння та залишив після себе настільки незвичну автобіографію.Юрій Таран.